Буран (орбітальний корабель): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Artvill (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Файл:Buran.jpg|thumb|«Буран» на стартовому майданчику [[15 листопада]] [[1988]]]]
'''«Буран»''' — перший радянський орбітальний корабель багаторазового використання. Він був призначений для вирішення
== Загальний огляд ==
Розробка «Бурану»
Для створення планера орбітального корабля «Буран» було утворено спеціалізоване підприємство Науково-виробниче об'єднання «Молнія». Як основна виробнича база був
До [[1984]] року був готовий перший повномасштабний корабель «Буран». Корабель був побудований за схемою літака типу «безхвістка» з низько розташованим, трикутним крилом змінної стріловидності, мав аеродинамічні органи управління, що працюють при посадці після повернення в щільні шари атмосфери, — кермо напряму і елерони. Він був здатний здійснювати керований спуск в атмосфері з бічним маневром до 2000 кілометрів.
Рядок 11:
Довжина «Бурану» — 36,4 метра, розмах крила — близько 24 метрів, висоти корабля, коли він стоїть на шасі, — більше 16 метрів. Стартова маса корабля — більше 100 тонн, з яких 14 тонн припадає на паливо. У його вантажному відсіку міг розміщуватися корисний вантаж масою до 30 тонн. У носовий відсік була вставлена герметична суцільнозварна кабіна для екіпажа і більшої частини апаратури для забезпечення польоту у складі ракетно-космічного комплексу, автономного польоту на орбіті, спуску і посадки. Об'єм кабіни становив більше 70 кубічних метрів.
Дуже важливою особливістю «Бурану» був його надійний тепловий захист, що забезпечує нормальні теплові умови для конструкції корабля при проходженні щільних шарів атмосфери під час посадки. Теплозахисне покриття складалося з 38 тисяч плиток, виготовлених з високою точністю
[[Файл:Buran on An-225 (Le Bourget 1989) 1.JPEG|thumb|250px|[[Ан-225 «Мрія»]] і «Буран». [[Ле Бурже (Міжнародний авіасалон)|38-й авіасалон]] в [[Ле-Бурже (Сена-Сен-Дені)|Ле-Бурже]] 1989 рік.]]
У хвостовій частині корабля була розташована основна рушійна установка, дві групи двигунів для маневрування було розміщено в кінці хвостового відсіку і передньої частини корпусу. Бортовий комплекс управління складався більш ніж з п'ятдесяти систем, які управлялися автоматично за програмами, закладеними в бортову обчислювальну машину. «Буран» міг зробити до 100 польотів.
При зовнішній схожості з американським «шаттлом»
Запуск «Бурану» здійснювався за допомогою ракети-носія [[Енергія (ракета-носій)|«Енергія»]], до центрального блоку якої орбітальний корабель кріпився пірозамками.
Великі габаритні розміри «Бурану» ускладнювали використання наземних засобів транспортування, тому на космодром він доставлявся
== Перший політ ==
Перший політ «Бурану» був
Завданням першого польоту були продовження льотного відпрацювання ракети-носія [[Енергія (ракета-носій)|«Енергія»]] і перевірка функціонування конструкції і бортових систем орбітального корабля «Буран» на найнапруженіших ділянках польоту — виведення і спуск з орбіти — з мінімальною тривалістю орбітальної ділянки. З міркувань безпеки перший випробувальний політ був визначений як безпілотний.
Рядок 33:
У 1990—1992 роках планувався запуск ще однієї ракети «Енергія» з другим орбітальним кораблем «Буран». Через скорочення фінансування в ці роки запуск здійснити так і не вдалося. У 1990 році роботи за програмою «Енергія» — «Буран» були припинені, а в [[1993]] році програма остаточно закрита.
Всього за програмою «Енергія» — «Буран» було побудовано три льотні кораблі, закладені ще два, і створено дев'ять технологічних макетів
Корабель «Буран», що літав, був законсервований і залишений
Другий корабель, який мав зробити другий політ в автоматичному режимі
Третій корабель, ступінь готовності якого на момент припинення робіт складав 30-50%, до [[2004]] року знаходився в цехах Тушинського машинобудівного заводу. У жовтні 2004 року
[[БТС-002 ОК-ГЛИ|Один з макетів]] «Бурану» в [[1995]] році НВО «Молнія» продало АТ «Космос-Земля», яке встановило його в Центральному парку культури і відпочинку ім. Горького в Москві, де він використовувався як атракціон до 1999 року.
== Посилання ==
|