При нападунападі солдати метали списи в супротивника з дистанціївідстані приблизно 30 метрів. Навіть якщо пілум не наносивзавдав безпосередніх пошкоджень супротивниковіворогові, він застрявав в щиті, що створювало суттєві незручності для супротивниканього в ближньому бою. Пілум спеціальнонавмисно метали так, щоб він потрапив в щит супротивника, м'якийяке наконечниквістря застрявавзастрягало в щиті і прогинавсяпрогиналося під вагою держака. Після того легіонер, що наблизивсянаближався, і міг наступити на пілум ногою і відтягнутивідтягнувши щит супротивника вниз, залишаючи супротивникайого без захисту. Навіть якщо легіонер не встигав наступити ногою на пілум, противник іноді був змушений кинути свій щит, оскільки пілум дуже утруднював рух. У рукопашному бою (в якості звичайного списа) пілум не використовувався. Хоча, в битві при Фарсалі, за наказом Цезаря, його піхота застосувала проти кінноти Помпея застосувала незвичайну тактику бою: піхотинцілегіонери використовували пілум як звичайний спис, скеровуючи його в обличчя кіннотників, і після того,як ті намагаючись ухилитись від удару губили рівновагу, заколювали їм і коней, і вершників. Це справило на помпеянців таке враження, що вони в паніці втекли з поля бою, що й вирішило долю битви.
