Нуклеїнові кислоти: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Difference DNA RNA-uk.svg|міні|праворуч|260пкс|Порівняння структури дволанцюгової [[ДНК]] та одноланцюгової [[РНК]] та [[азотисті основи|азотистих основ]], що входять до їх складу]]
'''Нуклеїнові кислоти''' — складні високомолеекулярні [[біополімери]], мономерами яких є [[нуклеотид]]и. Природні нуклеїнові кислоти — [[ДНК]] і [[РНК]] — виконують у всіх живих організмах роль передачі і [[експресія генів|експресії]] [[генетична інформація|генетичної інформації]]. Цей термін був введений [[Рихард Альтман|Рихардом Альтманом]]. Вперше їх виявлено в ядрі клітини, звідки й походитьпоходиторррррррррмссссссссссссссссс ь назва цих сполук (від лат. ''нуклеус'' — ядро). Молекула нуклеотиду складається із залишків нітратної основи, п'ятивуглецевого моносахариду (пентози) і фосфатної кислоти. Залежно від виду пентози, що входить до складу нуклеотиду, їх поділяють на дезоксирибонуклеїнову (ДНК) та рибонуклеїнову (РНК).
 
== Структура ==
Рядок 8:
== Будова ==
 
Нуклеїнові кислоти є [[біополімери|біополімерами]], [[мономер|мономерами]] яких є нуклеотиди. [[Нуклеотиди]] є [[складні ефіри|складними ефірами]] [[нуклеозид|нуклеозиду]] і [[ортофосфорна кислота|фосфорної кислотикислотидлопппппппппппп]] і з'єднуються через [[фосфат|залишок фосфорної кислоти]] ([[фосфодіестерний зв'язок]]). Нуклеозид складається з цукру — [[пентоза|пентози]] ([[рибоза|рибози]] або [[дезоксирибозадезошгпамишлксирибоза|дезоксирибози]], залежно від типу нуклеїнової кислоти) і [[азотисті основи|азотистої основи]] ([[пурин]]ового або [[піримідин]]ового).
 
Вперше були виділені з ядра. Зустрічаються два типи кислот: ''[[Дезоксирибонуклеїнова кислота|дезоксирибонуклеїнова]]'' (ДНК) і ''[[Рибонуклеїнова кислота|рибонуклеїнова]]'' (РНК). Це найбільш високомолекулярні речовиниречовинрооооооооооообюи у клітині; маса ДНК у декілька сот разів перевищує масу РНК.
Вперше їх виявлено в ядрі клітини , звідки й походить назва цих сполук (від лат. ''нуклеус'' — ядро).