Економіка Колумбії: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 3:
Колумбія – аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, нафтова, хімічна, цементна, гірнича. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Найбільші порти: Картахена, Барранкілья, Буенавентура, Тумако, Ковеньяс і Мамональ (останні два – нафтові). Обсяг повітряних перевезень вантажів в кінці ХХ ст. різко виріс і склав у 1996 бл. 60 тис. т.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 97,5 млрд. Темп зростання ВВП – 0,6%. ВВП на душу населення – $ 2392. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,5 млрд. Імпорт – $ 18 млрд (г.ч. США – 41,5%, Венесуела – 10,0%, [[Німеччина]] – 5,0%, [[Японія]] – 4,3%). Експорт – $ 15,2 млрд (г.ч. США – 48,5%, Венесуела – 7,9%, [[Німеччина]] – 9,0%, [[Італія]] – 6,0%).
Протягом більшої частини ХХ ст. основу колумбійської економіки складало сільське господарство, головна стаття легального експорту - кава. Однак в останні десятиріччя роль сільського господарства знижується, у 1996 його частка - 20% ВВП. Колумбія експортує сільськогосподарську продукцію і майже повністю задовольняє власні потреби в харчових продуктах і сировині для текстильної промисловості. Обробна промисловість складає 19% ВВП, сектор послуг - майже 51%. Темпи економічного зростання в 1990-х коливаються від 2 до 5% в рік.
| |||