Купецтво: відмінності між версіями

З межі ХІІІ-XIV ст. на теренах України почали впроваджувати [[Магдебурзьке право]], за яким у містах закладали об'єднання купців, місця торгівлі. Через Україну проходили важливі торгові шляхи транзитної торгівлі поміж містами Європи і Сходом ([[Османська імперія|Османською імперією]], [[Персія|Персією]]). Королівські привілеї нормували кількість яток, купців сукном. Найбільш важливим для розвитку міст було право складу, яке першим отримав Львів 1379 року і яким місто користувалось з княжих часів. Також володарі надавали містам право на проведення [[Ярмарок|ярмарків]], на які прибувало купецтво як з прилеглих земель, так і здалеку. Купці Львова першими отримали 1425 королівський привілей на звільнення від сплати мит на теренах [[Королівство Польське (1385—1569)|Корони]], що сприяло розширенню торгівлі, а 1441 [[Владислав II Ягайло|Владислав ІІ]] дозволив магістрату закладати крами, ятки. Не менш важливими для купців були привілеї на закладенні у містах ваги, еталонів об'єму, довжини, які повинен був перевіряти воєвода (1420). На 1507 Львів мав свої міри, але з 1565 у Короні ввели уніфіковані краківські міри, для чого магістрати 1613 мали забезпечити еталонами довжини, ваги. Не менше значення для міст мали привілеї на утримання при магістратах перекладачів, через яких іноземні купці мали право вести торгівлю, заборона іноземним купцям продавати товар безпосередньо один одному, право патронату, юрисдикції магістратів над прибулими купцями. У більших містах для перебування прибулих купців відводились певні місця, як то Карвасари у Кам'янці на [[Поділля|Поділлі]]. Торгові каравани, купці з міст України добирались до [[Сирія|Сирії]], ПалестиниЄгипту. У західному напрямку через протегування купців [[Краків|Кракова]] купці з міст України не мали права набувати, везти товари дальше [[Руське воєводство|Руського]], [[Волинське воєводство (Річ Посполита)|Волинського воєводств]].