Арагонська Корона: відмінності між версіями

{{Картка Країна

|common_name_g = Арагонського королівства

|image_flag = Estandarte de la Corona de Aragon.png

'''Араго́нське королі́вство''' ({{lang-ca|Corona d'Aragó}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Corona d'Aragón'') — середньовічне королівство, утворене [[1137]] р. після династійного шлюбу між [[Рамон Баранґе IV|Рамоном Баранґе IV]], графом барселонським та [[Петроніла Арагонська|Петронілою Арагонською]] з династії Шіменів.

 

 

Під час проведення засідання арагонського парламенту у м. [[Монсон]]і ({{lang-es|Monzón}}, {{lang-ca|Corts de Montsó}}) у [[1289]] р., ті території, які входили до Арагонського королівства офіційно було названо '''Corona Reial''' (''Королівська корона''), '''Ceptre Reial''' (''Території під королівським скіпетром'') та '''Corona d'Aragó i de Catalunya''' (''Короною або Королівством Арагону та Каталонії''). Від [[14 століття|XIV ст.]] вживалися коротші назви — '''Corona d'Aragó''' (''Арагонська корона''), '''regnes d'Aragó''' (''Арагонські королівства'') або просто '''Aragó''' (''Арагон'').

У сучасні часи для позначення цього середньовічного королівства побутують також назви '''Confederació catalanoaragonesa''' (''Каталонсько-арагонська конфедерація''), '''Corona catalanoaragonesa''' (''Каталонсько-арагонська корона'' або ''королівство'') та '''Catalunya-Aragó''' (''Каталонія-Арагон'').

 

 

Хоча король Арагону [[Рамір II (король Арагону)|Рамір ІІ]] і передав графу Барселони [[Рамон Баранґе IV|Рамону Баранґе IV]] владу над Арагоном, що засвідчила клятва вірності арагонської шляхти графові Барселони, Рамон Баранґе IV не носив титул короля Арагону, але офіційно називався ''князем і володарем Арагону''.<ref>[http://web.udg.es/hcj/text/historia_del_dret/Textos_%20HDE_III.pdf Королі у середньовіччі та у сучасному світі : правові аспекти (параграфи 150 та 151)]</ref>

== Мови, які вживалися в Арагонському королівстві ==

 

 

На відповідних територіях королівства офіційно (у діловодстві, листуванні) вживалися різні мови ([[Арабська мова|арабська]], [[Арагонська мова|арагонська]], [[Баскійська мова|баскійська]], [[Каталонська мова|каталанська]], [[Грецька мова|грецька]], [[Окситанська мова|окситанська]], [[Сардська мова|сардська]], різні мови Італії). Найчастіше у письмовому вжитку користувалися [[Латинська мова|латиною]]. У [[14 століття|XIV ст.]] королівська канцелярія користувалася трьома мовами — [[Каталонська мова|каталанською]], [[Арагонська мова|арагонською]] та [[Латинська мова|латиною]].

* для спілкування з мусульманськими правителями, що знаходилися у [[Каїр]]і та з володарями [[Вірменія|Вірменії]] користувалися [[Каталонська мова|каталанською]].

 

 

На початку свого існування Арагонське королівство було біетнічним — його підданими стали [[каталонці]] та [[арагонці]]. [[Яків І (король Арагону)|Яків І Завойовник]], відвоювавши нові території у маврів та створивши Королівства [[Валенсія (автономна спільнота)|Валенсію]] та [[Королівство Мальорка|Мальорку]], перетворив свою державу на багатоетнічну. У пізніші часи до складу Арагонського королівства увійшли острови Західного Середземномор'я, [[Королівство Неаполь|Південна Італія]], [[Афіни]] : таким чином королівство стало ще строкатішим з етнічної точки зору.

Слід зазначити, що [[Каталонці|каталонський елемент]] був на всіх етапах розвитку Арагонського королівства найсильнішим. Саме каталонці заселили більшість земель [[Валенсія (автономна спільнота)|Валенсії]] та [[Балеарські острови]], вони переселялися і на [[Сардинія|о. Сардинія]], зокрема у місто [[Альґеро|Алґе]].

 

 

:''Див. також '''[[Барселонське графство]]'''.''

 

 

За часів володарювання [[Рамон Баранґе IV|Рамона Баранґе IV]] ([[1131]]-[[1162]] р.р.) відбувається кілька важливих для майбутнього Каталонії подій : шлюб з [[Петроніла Арагонська|Петронілою Арагонською]] у [[1137]] р., який започаткував союз барселонського графства з Арагоном — цей союз вже у [[14 століття|XIV ст.]] буде підтверджено [[Петро IV Арагонським|Петром IV Арагонським Церемонним]] ([[Арагонською мовою|арагонською]] ''Pietro IV d'Aragón lo Zeremonioso'', {{lang-ca|Pere IV d'Aragó el Cerimoniós}}). Рамон Баранґе IV використовував саме слово «[[Арагон]]» для позначення свого титулу, оскільки бути арагонським правителем було престижніше, ніж барселонським графом. Саме тому з [[1162]] р. барселонська графська лінія офіційно перестає існувати : син графа вже називався королем Арагону, а не Каталонії. Не зважаючи на це, Каталонія та Арагон зберегли усі свої традиційні права: зокрема у Каталонії було збережено один з перших парламентів у Європі (який виник трохи згодом) — «[[Парламент Каталонії|Кортс каталанас]]» ({{lang-ca|Corts catalanes}}): вперше, як представницький орган дворянства, духівництва та городян він зібрався у [[1289]] р. Каталонський парламент було визнано офіційним органом у [[1359]] р.

Окрім цього, за царювання Рамона Баранґе IV було завойовано [[Льєйда|Льєйду]] та [[Туртоза|Туртозу]], тобто завершилося об'єднання всієї території, яка охоплює сучасну Каталонію (без [[Валенсія (область)|Валенсії]] та [[Балеарські острови|Балеарських о-вів]]). Ця територія включала землі на південь від історичної [[Іспанська Марка|Іспанської Марки]], які стали відомими як [[Нова Каталонія]]. Каталонці заселили ці нові землі до кінця [[12 століття|XII]] ст.

 

 

 

Протягом кількох наступних сторіч Арагонське королівство стає однією з найголовніших держав у Європі, великою морською імперією, володіння якої знаходилися головним чином у Західному Середземномор’ї, включаючи захоплену [[Валенсія (місто)|Валенсію]], [[Балеарські острови]], [[Сардинія|Сардинію]], а також [[Сицилія|Сицилію]], якою арагонські королі керували завдяки династичному союзу.

Наприкінці [[12 століття|XII ст.]] з Кастильським королівством було укладено кілька угод : ці угоди ділили між обома державами мусульманські землі, які було вирішено повернути у християнський світ ([[реконкіста]]). Окрім того Арагонським королівством провадилася політика зміцнення своєї влади у [[Прованс]]і, однак у [[1213]] р. короля [[Петро II Арагонський|Петра II Арагонського]] Католика ({{lang-ca|Pere II d'Aragó el Catòlic}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Pietro II d'Aragón lo Catolico'') було вбито у [[Битва при Муреті|битві при Муреті]] і цей «політичний проект» було забуто. Його наступник [[Яків І (король Арагону)|Яків І Арагонський]] у [[1227]] р. завершив об'єднання свого успадкованого королівства та розпочав нові завоювання. За наступні 25 років саме він завоював [[Мальорка|Мальорку]] та [[Валенсія (місто)|Валенсію]].

 

 

 

[[Валенсія (автономна спільнота)|Валенсія]] стала новою державою, третім королівством, пов'язаним з «Короною Арагону», зі своїм власним судом і новою юридичною системою ({{lang-ca|фус, furs}}, тобто закони для щойно створеного королівства). З іншого боку, [[Балеарські острови|Мальорка]] разом з графствами [[Сарданья|Сарданьєю]] та [[Східні Піренеї|Русільйоном]], а також місто [[Монпельє]] утворили окреме [[Королівство Мальорка|Королівство Мальорку]], яке перейшло у спадок сину Якова І Арагонського [[Яків ІІ (король Мальорки)|Якову ІІ Мальоркському]] ({{lang-ca|Jaume II de Mallorca}}). Цим поділом розпочався період боротьби, який було закінчено анексією Мальоркського королівства Короною Арагону (Арагонським королівством) у 1344 р. [[Петро IV (король Арагону)|Петром IV Церемонним]] ({{lang-ca|Pere IV d'Aragó el Cerimoniós}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Pietro IV d'Aragón lo Zeremonioso'').

 

 

 

У кінці XIII ст. — на початку XIV ст. у Каталонії настав час благополуччя: населення збільшувалося, каталонська культура і каталанська мова поширилася на острови Західного Середземномор’я. Під час царювання [[Петро III (король Арагону)|Петра III Арагонського Великого]] ({{lang-ca|Pere III d'Aragó el Gran}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Pietro III d'Aragón lo Gran'') було завойовано Сицилію і успішно відбито французьких [[Хрестові походи|хрестоносців]]. Його син і наступник [[Альфонс І (король Арагону)|Альфонс Правдивий чи Щедрий]] ({{lang-ca|Alfons el Franc}}) завоював [[Мінорка|Мінорку]], а другий син Петра ІІІ [[Яків II (король Арагону)|Яків II]], який спочатку став володарем Сицилії, а потому, після свого старшого брата, став королем Арагону, завоював Сардинію. Саме за Якова ІІ Справедливого ({{lang-ca|Jaume II d'Aragó el Just}}) Каталонія досягла піку розвитку у [[Середньовіччя|Середньовіччі]].

Наступник Фердинанда, [[Альфонс V (король Арагону)|Альфонс V Великодушний]] ({{lang-ca|Alfons V el Magnànim}}, {{lang-es|Alfonso V el Magnánimo}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Alifonso V lo Magnanimo''), знову вирішив розширити межі свого королівства за рахунок [[Королівство Неаполь|Королівства Неаполя]], яке він остаточно підпорядкував у 1443 р. У той самий час, проте, він погіршив соціальну кризу в Каталонії, як у сільській місцевості, так і в містах. Результатом цих процесів у 1462 р. стали селянські повстання проти тиску аристократії, що, зрештою, призвело до десятирічної громадянської війни, яка виснажила країну. Під час повстань у 1493 р. Франція формально анексувала графства [[Русільйон]] та Сарданью (яу її [[Башя Сарданья|південну частину]], так і [[Алта Сарданья|північну]]). Однак [[Фердинанд II Арагонський|Фердинанд II Арагонський Католик]] ({{lang-ca|Ferran II d'Aragó el Catòlic}}, {{lang-es|Fernando II de Aragón el Católico}}, [[Арагонська мова|арагонською]] ''Ferrando II d'Aragón lo Catolico'') зрештою у 1486 р. вирішив основні проблеми повсталих селян, реформував каталонські органи управління, без війни повернув північні каталонські графства, а також зробив інтенсивнішою свою італійську політику.

 

 

 

У 1469 р. [[Фердинанд II Арагонський|Фердинанд]] одружується з [[Ізабелла I Кастильська|Ізабеллою Кастильською]] ({{lang-ca|Isabel I de Castella la Catòlica}}, {{lang-es|Isabel I de Castilla la Católica}}), таким чином створюється династичний союз Арагону і Кастилії. У 1516 р. обидва королівства було формально сполучено в єдиному [[Іспанія|Королівстві Іспанії]], але кожне колишнє королівство зберігало власні політичні установи, судочинство, закони, а також провадило випуск власних грошей.

 

 

Відкриття [[Відкриття Америки|Америки]] [[Колумб Христофор|Христофором Колумбом]] під час експедиції, яку було споряджено на іспанські гроші, призвело до зміни центру європейської економіки з Середземномор’я до [[Атлантичний океан|Атлантики]]. Це відчутно зменшило економічну та політичну важливість більшості земель Арагонського королівства, особливо Каталонії. Натомість Валенсія почала розвиватися швидше. Кастилія й Арагон були окремими державами до 1716 р. Цікаво те, що американські колонії були саме кастильськими, до 1778 р. м. [[Севілья]] було єдиним портом з дозволом торгувати з Америкою, отже Арагон, Каталонія та Балеари не змогла використати колонізацію Америки для свого економічного розвитку.

 

 

Під час війни за іспанську спадщину (1705&nbsp;—1714 р.р.) у 1710 р. політико-адміністративні структури Валенсії та Арагону були знищені, їхні привілеї відмінені. Останній період війни та [[Утрехтський мир|Утрехтський договір]] (1713 — 1714 р.р.) ознаменувалися взяттям Барселони. Після падіння Барселони 11 вересня 1714 р. іспанці повністю демонтували також систему каталонського самоврядування, а у 1716 р. [[Декрети Нуева Планта|Декретами Нуева Планта]] ({{lang-ca|Decrets de Nova Planta}}) було відмінено каталонську конституцію, встановлено новий територіально-адміністративний устрій, закрито каталонські університети і заборонено використання каталанської мови у діловодстві. За пів-сторіччя каталанську мову також буде заборонено викладати у початкових і середніх школах.

 

 

{|border=1 cellpadding=6 cellspacing=0 style="margin: 1em 1em 1em 1em; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; border-collapse: collapse; font-size: 85%;clear:both;"

|}

 

 

{{цитата|''Ледве встиг Санчо вимовити сі слова, як до їхнього слуху долинуло Росинантове іржання; Дон Кіхот узяв те іржання за добру призвість і поклав за три-чотири дні знов у мандри пуститься. Він звірив свій задум бакалярові і спитав поради — куди б йому краще першим ділом Ударитись. Бакаляр відповів, що на його думку треба їхати в '''Арагонське королівство''', до міста Сарагоси, бо там на святого Юра турнір великий та урочистий споряджається, а на тому турнірі Дон Кіхот міг би взяти перевагу над усіма рицарями арагонськими, то значить здобути першість з-поміж усього світового рицарства.''

Мігель де Сервантес Сааведра. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Переклад Миколи Лукаша, Анатоля Перепаді}}

 

<references />

 

[[Категорія:Арагон]]

 

[[an:Corona d'Aragón]]

[[ar:تاج أراغون]]