Партизанська іскра: відмінності між версіями

«Партизанська іскра» діяла в тилу німецько-фашистських військ з кінця 1941  р. по лютий 1943 р. Її керівниками були директор [[Кримківська ордена «Знак Пошани» загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня імені Партизанської іскри|середньої школи]] [[Моргуненко Володимир Степанович|В.  С.  Моргуненко]], учень 10-го класу П.  К.  Гречаний, учні Д.  Г.  Дяченко, Д.  Н.  Попик та ін. «Партизанська іскра» налічувала 30 членів організації і 40 чол. залучила до підпільної роботи. Вони приймали по радіо зведення [[Радінформбюро]], поширювали антифашистські листівки, здійснювали диверсії на залізниці, на лініях зв'язку.

Партизани збирали зброю, боєприпаси, організовували саботаж, диверсії: перша військова операція була проведена іскрівцями на залізниці станції [[Кам'яний Міст (Первомайський район, селище)|Кам'яний Міст]]  — підірвавши 2 ешалони: три десятка вагонів, чотири цистерни з паливом, півтора десятка платформ з автомашинами та тягачами, два паротяги. У червні 1942 року «Партизанська іскра» пустила під укіс неподалік від села [[Кримка (Первомайський район)|Кримка]] німецький військовий ешелон з 48 вагонів, платформ, завантажених воєнною технікою і боєприпасами, бензоцистерн з паливом.

Під час бойового завдання у ніч на 15 лютого 1943 року була арештована група з 10 партизанів, наступного дня  — ще четверо. У ніч з 17 на 18 лютого 1943 р. іскрівці на чолі з [[Гречаний Парфентій Карпович|Парфентієм Гречаним]] здійснили напад на жандармський пост, де знаходились арештовані товариші, і звільнили їх. Після цього почалися арешти членів підпілля, до кінця лютого усі члени «Партизанської іскри» були арештовані.

Після допитів і катувань взимку 1943 р. підпільників напівроздягненими повели у Кримку, їх зв'язали однією вірьовкою, крім того, руки кожного були скручені колючим дротом. Хоч як начальник жандармів К. Анушку в Кримкі, наполягав на допиті в 1955 р. на тому, що підпільники були розстріляні при спробі втекти, інші обвинувачені  — колишні румунські жандарми  — у своїх свідченнях це спростували. Вони заявили, що при підході до село [[Кримка (Первомайський район)|Кримка]] Анушку наказав стріляти після того, як він дасть команду: «Бігом по лівому краю поля!». Знаючи добре російську мову, Анушку звернувся з цими словами до підпільників. І коли ті почали тікати, пролунали постріли. Зв'язані однією вірьовкою підпільники падали один на одного. Тих, що подавали ознаки життя, жандарми добивали прикладами. Кілька днів трупи лежали на полі, а потім були поховані на скотомогильнику. Вже в 1944 році після визволення Кримки радянськими частинами тіла загиблих були перенесені і поховані в селі. Більшість тіл були спотворені: у В.  С.  Моргуненка і М. Кравця розплющені черепи, у багатьох  — переломані руки, ноги, ребра.

* [[Гречаний Парфентій Карпович]] (1924–1943), [[Герой Радянського Союзу]]  — організатор, керівник і командир підпільної організації.

* [[Дяченко Дарія Григорівна]] (1924–1944), [[Герой Радянського Союзу]]  — член керівництва організації, очолювала підпільну групу села Новоолександрівка.

* Буревич Надія  — очолювала групу в селі [[Кам'яна Балка (Первомайський район)|Кам'яна Балка]]

* Вайсман Володя  — очолював групу в селі [[Кумарі (Первомайський район)|Кумарі]]

* Клименюк Михайло  — очолював групу в селі [[Катеринка]]

* Кравець Михайло  — відповідав за диверсійну роботу

* Меркушенко Катерина  — зв'язкова

* Попик Поліна  — зв'язкова

* [http://www.bible-for-you.org/kraeved/partizan.htm «Партизанська іскра» про підпільну організацію в с. Кримка 1942-43 рр] [[Шитюк Микола Миколайович|М.  М.  Шитюк]]