Відмінності між версіями «Кочетков Василь Миколайович»

нема опису редагування
(Створена сторінка: '''Кочетков Василь Миколайович''' ( 1785  — 30 травня 1892, Виборг )  — "''солдат тр...)
 
 
==Життєпис==
Василь Миколайович Кочетков - уродженець Симбірської губернії, Курмишского повіту, Благовскої волості, села Спаського. Народився 1785 року в родині солдата-[[кантоніст]]а, тобто людини, приписаногоприписаної з народження до військового відомства. До нього, природно, належав і Василь. На службу вступив, з кантоністів унтер-офіцерського звання лейб-гренадерського полку, 7-го березня 1811 року.
 
[[Франко-російська війна 1812|Вітчизняна війна 1812 року]]. Кочеткову 27 років, і не бажаючи відсиджуватися в [[тил]]у, просить про переведення в стройові. Визначений в прославлений {{нп3|Гренадерский лейб-гвардії полк | лейб-гренадерський полк |ru| Гренадерский лейб-гвардии полк}}, незабаром зарахований до [[Гвардія|гвардії]] і наречений лейб-гвардії гренадерським. У 1812 році, беручи участь у [[ар'єргард]]них боях, полк цей відходив до {{нп3|Можайськ | Можайська |ru| Можайск}}, і Кочетков бився в його рядах {{OldStyleDate|7|вересня||26|серпня}} при [[Бородинська битва|Бородіно]], бився під [[Битва під Лейпцигом 1813|Лейпцигом]], брав [[Взяття Парижа (1814)|Париж]] і закінчив кампанію в чині [[фельдфебель|фельдфебеля]].
 
У 1820-му його переводять в {{нп3|Павлівский лейб-гвардії полк|лейб-гвардії Павлівський полк|ru|Павловский лейб-гвардии полк}}, з яким він пройшов [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|Російсько-турецьку війну]] 1828-1829 років. Зокрема, приймавбрав участь при взятті турецьких фортець Варни, Ісакчі і Сілістрії.
Потім була [[Листопадове повстання 1830—1831|війна з польськими повстанцями]], і російська гвардія добряче потріпала супротивників на {{нп3| Битва при Грохові |Грохівському полі |ru|Сражение при Грохове}} та в {{нп3| Битва при Остроленці | битві при Остроленці |ru|Сражение под Остроленкой}}, а в 1831 році Кочетков брав участь у штурмі Варшави.
 
В 1833 році переведений до лейб-гвардії кінно-піонерний(інженерний) дивізіон.
При [[Олександр I (російський імператор)|ОлександріОлександру I]] і його синісинові [[Микола I (російський імператор)|Миколі I]] солдатська служба тривала двадцять п'ять років, і Василь Кочетков давно міг з чистою совістю піти у [[відставка|відставку]], але це не по нутру старому служаці.
 
Після розформування лейб-гвардії кінно-піонерного дивізіону, в 1843 році, Кочетков посланийбув направлений в кавказьку армію, "для навчання на швидких річках правильного спуску, наведення, зміцнення і розбирання [[Понтонний міст|понтонних мостів]]". Тут він був зарахований до {{нп3|Нижньогородський драгунський полк|Нижньогородського драгунського полку|ru|Нижегородский 17-й драгунский полк}} і, за своїм бажанням, залишився служити в кавказьких військах, одержавши дозвіл на те генерал-фельдцейхмейстера Великого Князя {{нп3|Михайло Павлович |Михайла Павловича|ru|Михаил Павлович}}, із збереженням гвардійського окладу [[заробітна плата|платні]].
 
Брав участь у військових діях на Кавказі. Зокрема у справах при вирубці Гойтінского лісу в 1844 році; при аулі Дарго 1845 року , при укріпленнях Зиряни 1846 року. За рік Кочетков був двічі поранений: у шию навиліт і в обидві ноги з роздробленням лівої [[гомілка|гомілки]], але всякий раз повертався в стрій. Через рік знову тяжко поранений в ліву гомілку в битві при аулі Дарго, Кочетков попався в полон [[чеченці|чеченцям]]. Пробувши в полоні 9 місяців і 23 дні, він втік звідти, за що нагороджений відзнакою [[Орден святого Георгія|Військового Ордена 4-го ступеня]].
 
У 1849 році Кочетков зі своїм полком був в Угорщині, в справі при [[Дебрецен]]і, беручи участь у [[Революція 1848—1849 років в Угорщині|бойових діях]] проти бунтівників ( {{нп3| Придушення угорського повстання|придушенні угорського повстання |ru|Подавление Венгерского восстания (1848—1849)}} ).
З початком російсько-турецької війни зарахований в останню східну війну, до складу діючої армії в 19-ту кінно-артилерійську бригаду. Особливо запеклі бої зав'язалися в обороні [[Шипка|Шипки]], і саме там Василь Кочетков від вибуху бомби втратив ліву ногу.
 
Закінчивши війну, Кочетков знову вернувся в роту палацових гренадергренадерів, прослужив у ній ще 13 років, а потім вирішив повертатися в рідні краї. Але, як сказано в "Віснику військового духовенства", "смерть застала бідолаху-солдатика абсолютно несподівано, в той час, коли він, отримавши звільнення у відставку, повертався на батьківщину", 30 травня 1892 року. Тобто було йому 107 років. З них більше 80-ти в армії.
 
Нескінченно довгий ряд подвигів являє собою служба цього доблесного воїна, який служив при трьох імператорах, в 12 військових частинах, трьох родівродах зброї (піхоти, кавалерії і артилерії), що брав участь в десяти кампаніях і отримав шість ран. Мундир його представляв рідкісне явище, будучи прикрашений на погонах з'єднаними вензелями трьох в Бозі спочиваючих імператорів: Олександра I, Миколи I і Олександра II, а на лівому рукаві вісьмома рядами нашивок із золотого і срібного галуну і тасьми; на шиї ж і на грудях Кочеткова висіло 23 хрестахрести і медалі.
 
Петербурзький художник П.Ф. Борель зробив гравюру з фотографічного портрета Кочеткова. Знятий Василь Миколайович за 11 днів до кончини. Сидить столітній воїн в гвардійському мундирі, упершись правою рукою в коліно, зі спокійним достоїнством. Між пальців лівої руки стирчить самокрутка.
Анонімний користувач