Бодгісаттва: відмінності між версіями

З цього погляду ті теоретичні або практичні школи, які проповідують тільки цілі особистого порятунку ([[шравак|шравакі]] та [[пратьєкабудда|пратьєкабудди]]) називаються "[[хінаяна|хінаяною]]", або "малою колісницею". Сама ж "[[махаяна]]" називається "великою колісницею". (Ще одна назва — "бодхісаттваяна", "колісниця бодхісаттв".) Будь який буддист, навіть мирянин, може породити в собі [[бодхічітта|бодхічітту]] — спрямованість до Пробудження: "Так стану я Буддою на благо всіх живих істот!". Основа бодхічитти і взагалі махаяни — жаль до живих істот, що мучаться в колесі перероджень, прагнення всіх їх привести до [[Нірвана|нірвани]]. Ті, хто здатний не тільки породити й зберегти в собі цю спрямованість, але й розвивати її, дають обітницю бодхісаттвмбодхісаттви перед своїм гуру й приступають до практики шести [[Параміта|параміт]] — рівнів, якостей бодхісаттви:

У цьому сенсі бодхісаттвою може бути названий кожний махаянист, що практикує [[бодхичитта|бодхичитту]]. Але в більше вузькому сенсі бодхісаттвами називають бодхісаттв-махасаттв (великих істот) — міфологізованих, а частіше чисто міфологічних персонажів махаянского пантеону. Такі [[Авалокітешвара]] — бодхісаттва жалю , [[Манджушрі]] — бодхісаттва мудрості, [[Тара (бодхісаттва)|тараТара]] — жінка-бодхісаттва, що перетворила свою жіночність у засіб порятунку живих істот, і багато інших. У народному буддизмі ці великі бодхісаттви-махасаттви сприймаються як подавці мирських благ, але для серйозно практикуючих людей зберігають своє значення керівників і помічників на шляху Пробудження.