Префектура Акіта: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 53:
 
== Історія ==
[[Файл:Samurai3.png|thumb|250px|Стародавні [[емісіеміші]] в уяві середньовічних японців виглядали дикими напівлюдьми. На картині японське військо жене загони [[емісіеміші]].]]
Територія сучасної префектури Акіта була заселена у [[палеоліт Японії|пізньому палеоліті]]. Протягом [[період Джьомон|періоду Джьомон]] (10 000 до Р. Х. — 300 до Р. Х.) місцеве населення стоврило власну мисливсько-збиральницьку [[культура Джьомон|культуру]]. Носії цієї культури вели традиційний спосіб життя до [[6 століття]], допоки не зіткнулися з політико-господарською експансією [[Ямато (держава)|Ямато]] — молодої японської держави. [[Яматосці]] називали автохтонів «[[емісіеміші]]» і намагалися підкорити їх владі свого [[окімі|монарха]].
 
У [[733]] році завойовники перенесли на землі сучасної префектури [[форт Дева]] і дали йому нове ім'я&nbsp;— [[замок Акіта]]<ref>Існують дві теорії походження топоніму «Акіта». Згідно з однією з них він походить від японського словосполучення «погані поля» (悪田, ''акіта''), так як грунти району сучасної Акіти не були придатними для поливного [[рисівництво|рисівництва]]. За іншою теорією, «Акіта»&nbsp;— це пізніша форма словосполучення «підборідні поля» (齶田, ''аґіта''), оскільки гірський рельєф регіону нагадував багато підборідь. З часом «Акіта» стали записувати як «осінні поля» (秋田).</ref>. У ньому розміщувалась японська адміністрація, завданням якої була пацифікація міцевих племен. Землі сучасної Акіти були включені до сладу [[провінція Дева|провінції Дева]], за виключенням північно-східної частини, що була згодом інкорпорована до складу [[провінція Муцу|провінції Муцу]]. Для японців панування на новоосвоєних землях проходило не спокійно: у [[878]] і [[939]] спалахували великі повстання емісіеміші, у результаті яких замок Акіта декілька разів спалювався. Проте з [[10 століття]] задля зміцнення свого панування японська влада повела курс на включення емісійськихемішійських вождів до японської знаті і їхніми руками остаточного підкорила собі весь [[регіон Тохоку]].
 
З ослабленням центрального уряду у [[11 століття|11 столітті]] в усій Японії почали формуватися [[самурай]]ські громади, які фактично контролювали ситуацію у регіонах. На території сучасної Акіти це були самурайські роди емісійськогоемішійського походження [[рід Абе|Абе]] і [[рід Кійохара|Кійохара]]. Однак після міжусобиць [[1051]]—[[1062]] і [[1083]]—[[1087]] років, замість них владу у всьому регіоні захопив [[рід Фудзівара з Муцу|рід Фудзівара]]. Контроль над землями Акіти він доручив своїм васалам&nbsp;— дрібним самурайським родам Каваті, Окава та Юрі.
 
Наприкінці [[12 століття]], зі встановленням [[Камакурський сьоґунат|Камакурського сьоґунату]], сьоґунський [[рід Мінамото]] перебрав собі землі Акіти і надав їх своїм [[ґокенін|особистим васалам]]&nbsp;— родам Наріта, Або, Акімото, Нара, Татібана, Асарі, Хіраґа і Онодера. Володіння старої знаті були конфісковані і лише рід Юрі спромігся зберегти свою батьківщину. Такий порядок тривав до 2-ї половини [[16 століття]], коли більшість з самурайських родин була об'єднана під проводом [[рід Андо|роду Андо]]<ref>За головування Андо Тікасуе родове ім'я «Андо» було замінене на «Акіта»</ref>.