Відмінності між версіями «Бойчукісти»

нема опису редагування
(Нова сторінка: '''Бойчукісти''' — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників [[Бойчук Михайло Ль...)
 
Першими прихильниками митця (в його паризький період) були С. Налепінська, С. Сегно, С. Бодуен де Куртене, М. Касперович, Є. Бачинський, Я. Леваковська, Г. Шрамм, О. Шагінян. У 1910 році на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найбільш талановитими послідовниками львівського періоду Бойчука були Я. Музика і М. Федюк.
 
У 1917—1922 роках в майстерні монументального мистецтва Бойчука в Українській Академії мистецтв у [[Київ|Києві]] вчилися В.[[Седляр Василь Теофанович|Василь Седляр]], І.[[Падалка Іван Іванович|Іван Падалка]], Т. Бойчук, О. Павленко, А. Іванова, О. Сахновська, М. Трубецька, І. Липківський, Н. Іванченко, Р. Лісовський, Н. Хазіна (Мандельштам) та інші. До другої генерації учнів належали О. Мизін, О. Бізюков, М.[[Шехтман Мануїл Йосипович|Мануїл Шехтман]], М. Рокицький, Є. Холостенко, Н. Ріхерт, К. Єлева. До них слід додати харківських та одеських монументалістів, які перебували у сфері впливу Бойчука і співпрацювали з ним.
 
До другої половини 20-х років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У 30-ті ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено.
129 252

редагування