Відмінності між версіями «Гарад»

9887 байтів додано ,  7 років тому
нема опису редагування
[[Файл:Flag of Harad.svg|thumb|300px||Прапор Гараду]]
'''Гарад''' (синд. ''Harad'', кв. ''Hyarmen'', у перекладі&nbsp;— «Південь»)&nbsp;— у творах [[Джон Рональд Руел Толкін|Дж. Р.&nbsp;Р.&nbsp;Толкіна]] назва величезного краю на південь від [[Ґондор]]у та [[Мордор]]у. Також інколи називалася Haradwaith (у перекладі&nbsp;— «південний народ» від синд. ''harad'', південь, та ''gwaith'', народ) через людей, що мешкали там, або СонцекрайСонячні Землі(англ. ''Sunlands'')<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 603;</ref>.
 
З робіт [[Джон Рональд Руел Толкін|Дж. Р.&nbsp;Р.&nbsp;Толкіна]] про цю землю відомо небагато. За словами [[Араґорн]]а:
У "[[Братство персня|Братстві персня]]", розповідаючи про свої подорожі на сході та півдні, [[Араґорн]] зазначив, що він<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 236;</ref>:
{{Цитата|
''бував навіть у далеких землях Руну та Гараду, де сузір'я незнайомі''.}}
Гарад - це місце, де зорі світять інакше
З цього можна зробити висновокприпустити, що Гарад розташовуєтьсярозташовувався у південній півкулі, позаяк після Падіння [[Нуменор]]у світ перетворився з плаского на кулеподібний<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008, с. 290-293;</ref>.
''.}}
З цього можна зробити висновок, що Гарад розташовується у південній півкулі, позаяк після Падіння [[Нуменор]]у світ перетворився з плаского на кулеподібний.
 
== Кордони та географія ==
Від початку кордон між [[Ґондор]]ом та Гарадом проходив по ріці Гарнен<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 971;</ref>, однак у часи [[Війна Перстеня|Війни Перстеня]] усі землі у міжріччі Гарнена та Пороса перебували під впливом гарадримів<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 980, ;</ref>.
Кордон з [[Мордор]]ом проходив південними відрогами [[Ефель-Дуат]]. На схід від Гараду розташовуються землі Кханду.
На заході береги Гараду омивалися водами Затоки Белфалас. Там же розташовувався порт та гавані [[Умбар]]а<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008, с. 281;</ref>, на володіння яким претендували [[Ґондор]], Гарад та [[Чорні Нуменорці]]<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 962, 970;</ref>.
 
Переважну більшість території Гараду займали пустелі та джунглі, де жили великі слоноподібні істоти ''мумаки''.
 
== Населення Гараду ==
[[Люди (Середзем'я|Людей Гараду]] мешканці [[Ґондор]]у та інших земель північно-західного [[Середзем'я]] називали гарадримами або ж південцями. У [[Гобіти|гобітських легендах]] згадувалася також інша назва "свертінги"<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 603;</ref>. Для [[Дунадани|мешканців Ґондору]] «гарадримом» загалом вважався будь-який чоловік, що прийшов з-за їхнього південного кордону. Насправді ж, населення Гараду було неоднорідним та складалося з окремих гордих та войовничих народів. У "[[Сильмариліон]]і" гарадрими згадуються як "величний та жорстокий народ, що жив у просторих землях на півдні від Мордору поза гирлом Андуїну"<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008, с. 306;</ref>.
 
Усі гарадські племена загалом поділялися на мешканців Ближнього та Далекого Гараду, хоча у середині кожної з цих двох груп також існувало багато племен та народів, котрі часто-густо ворогували між собою.
 
У Другу Епоху першими з гарадримами зустрілися [[Нуменор|нуменорці]], мешканці великого Острову, що розташовувався тоді на захід від [[Середзем'я]]. Хоча спочатку вони прийшли як друзі та учителі, але згодом королі [[Нуменор]]у зажадали багатства та влади та почали освоювати окремі терени [[Середзем'я]]. В [[Умбар]]ській затоці на південних берегах Затоки Белфалас, де була природна гавань, вони побудували великий порт, згодом перетворивши його на добре укріплену фортецю<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 281;</ref>, з якої стягували данину з навколишніх гарадських племен. Багатьох гарадримів було убито або продано у рабство.
 
Пізніше над багатьма гарадримами, що жили неподалік узбережжя, утвердили свою владу [[Чорні Нуменорці]]. Як розповідається у «[[Сильмариліон]]і», незадовго до [[Війна Останнього Союзу|Війни Останнього Союзу]] двоє могутніх та лихих нуменорських володарів Герумор та ФуїнурФуінур «здобули велику владу серед гарадримів»<ref>Толкін, однакДж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008, с. 305-306;</ref>. Однак про їхню подальшу долю ніде не говориться.
 
Протягом століть багатьма гарадримами усе ще правили володарі [[Чорні Нуменорці|чорних нуменорців]] або ж королі[[Ґондор]]<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 970;</ref>, однак поступово Гарад потрапив під вплив [[Мордор]]у, і перебував під ним більшу частину Третьої Епохи<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 614;</ref>.
 
У Ближньому Гараді згодом утворився союз чи, можливо, навіть свого роду коаліція між [[Корсари Умбару|умбарськими корсарами]] та місцевими племенами, яка воювала з [[Ґондор]]ом за володіння Гарондором та [[Умбар]]ом<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 970, 973;</ref>.
Зокрема, 933 року гарадрими допомагають [[Корсари Умбару|умбарським корсарам]] узяти в облогу [[Умбар]], який тоді належав [[Ґондор]]у. 1025 року ґондорський король Кіріанділ загинув у битві з [[Корсари Умбару|умбарськими корсарами]] та гарадримами. Однак після великої битви, виграної сином Кіріанділа Кірьягером, правителі гарадримів на деякий час визнали зверхність [[Ґондору]] та навіть змушені були сплачувати данину та віддати у заручники своїх синів, які виховувалися у [[Ґондор]]і.
 
Пізніше інший союз було укладено між людьми Близького Гараду та візниками. 1944 року армії Гараду перейшли Порос та вдерлися до [[Ітілієн|Південного Ітілієну]], однак були розбиті Південною армією [[Ґондор]]у на чолі з Еарнілом<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 974;</ref>.
У [[Війна Перстеня|Війні Перстеня]] південці виступили на боці [[Саурон]]а та билися пліч-о-пліч з його арміями, їздячи на спинах великих слоноподібних ''мумаків''. Один з гарадських ватажків у [[Пеленнорська битва|Пеленнорській битві]] носив прапор з чорним змієм на червоному тлі та був убитий королем [[Теоден]]ом.
 
У [[Війна Перстеня|Війні Перстеня]] південці виступили на боці [[Саурон]]а та билися пліч-о-пліч з його арміями під червоними прапорами, у пішому строю, верхи або ж їздячи на спинах великих слоноподібних ''мумаків'', які також тягли величезні вежі та машини<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 603, 614, 761, 763, 770, 781;</ref>. За словами [[Семуайз Ґемджі|Сема]], у [[Гобіти|гобітівських легендах]] про гарадримів говорилося, що<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 603;</ref>:
Як розповідається у «[[Повернення короля|Поверненні Короля]]», на [[Ґондор|Пеленнорських полях]] полягла уся гарадська армія, так що до Гараду згодом дійшли лише чутки про «гнів та лють Ґондору».
{{Цитата|
''Коли вони йдуть на війну, то їдуть верхи на оліфантах. Цілі будинки та вежі ставлять їм на спини, а оліфанти кидають у ворога камінням і деревами''.}}
Однак, можливо, це була усього-на-всього легенда, позаяк подібне використання оліфантами у битві каміння й дерев у [[Джон Рональд Руел Толкін|Толкіна]] ніде не описується.
 
Один з гарадських ватажків у [[Пеленнорська битва|Пеленнорській битві]] носив прапор з чорним змієм на червоному тлі та був убитий королем [[Теоден]]ом<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 781;</ref>.
Після падіння [[Саурон]]а частина гарадримів не побажали шукати порятунку у втечі, як це зробили інші солдати Ворога, однак готові були зі зброєю у руках битися до останнього.
 
Як розповідається у «[[Повернення короля|Поверненні Короля]]», "південці були хоробрі, войовничі й люті у відчаї"<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 789;</ref>. Під час [[Пеленнорська битва|Битви на Пеленнорських полях]] було знищено усю ворожу силу, і якщо до [[Мордор]]у повернулися лише одиниці, то<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 790;</ref>:
У Четверту Епоху після утворення [[Возз'єднане Королівство Арнору і Ґондору|Возз'єднаного Королівства]] король [[Араґорн]] уклав мир з народами Гараду.
{{Цитата|
до землі гарадримів долинули тільки далекі чутки про страшну помсту й міць Ґондору''.}}
 
Після падіння [[Саурон]]а частина гарадримів та східнян з числа тих, що служили злу найдовше та найбільше ненавиділи Захід, не побажали шукати порятунку у втечі, як це зробили інші солдати Ворога, однак навпаки, згуртувалися для останньої безнадійної битви, адже були вони людьми гордими й відважними<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 880;</ref>.
=== Зовнішність ===
У «[[Дві вежі|Двох вежах]]» наводиться досить докладний опис зовнішності принаймні деяких з людей, що населяли Гарад. У розділі ІІІ «Чорна брама зачинена» [[Ґолум]], спостерігаючи за підходом гарадських загонів до [[Мордор]]у, говорить, що:
 
У Четверту Епоху після утворення [[Возз'єднане Королівство Арнору і Ґондору|Возз'єднаного Королівства]] король [[Араґорн]] уклав мир з народами Гараду<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 898;</ref>. Однак у додатках згадуються військові кампанії на далеких полях Півдня, де пліч-о-пліч з [[Араґорн|Королем Елесаром]] був зі своїми вершниками і [[Роган|роганський]] король [[Еомер]]<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 997;</ref>.
 
=== Зовнішність ===
У «[[Дві вежі|Двох вежах]]» наводиться досить докладний опис зовнішності принаймні деяких з людей, що населяли Гарад. У розділі ІІІ «ЧорнаЧорну брамабраму зачиненазачинено» [[Ґолум]], спостерігаючи за підходом гарадських загонів з Півдня до [[Мордор]]у, говоритьрозповідав про гарадримів наступним чином<ref>Толкін, щоДж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 602;</ref>:
{{Цитата|
''Темні обличчя. Таких людей ми ще не бачили, ні, Смеаґол не бачив. Вони люті. Очі чорні, і волосся чорне та довге, й у вухах золоті кільця; так, красиве золото. Де в кого червона фарба на щоках, і червоні плащі, і прапори червоні, й вістря списів; і щити круглі, жовті й чорні, з великими шипами. Негарні, жорстокі, бридкі люди. Такі самі погані, як орки, але ще більші''.}}
Люди йдуть у Мордор. Високі, темні та лихі на вигляд. Вони мають шпичасті щити та списи, а на собі носять золоті прикраси
''.}}
 
Пізніше, коли [[Фродо Торбин|Фродо]] та [[Семуайз Ґемджі|Сем]] перечікують битві між [[Слідопити Ітілієну|слідопитами Фарамира]] та гарадримами, один з південців падає убитим просто поруч з [[Гобіти|гобітами]]. Він описується, як такий, що мав:
 
Пізніше у [[Ітілієн]]і [[Фродо Торбин|Фродо]] та [[Семуайз Ґемджі|Сем]] стали свідками битви між [[Слідопити Ітілієну|слідопитами Фарамира]] та гарадримами. [[Семуайз Ґемджі|Сем]], який спостерігав за нею поруч з Маблунґом та Дамродом<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 616;</ref>:
{{Цитата|
''На якусь мить вихопив поглядом смаглявих людей у червоному, котрі бігли схилом, а за ними навздогін - воїни у зеленому, рубаючи їх на шляху. Повітря рясніло стрілами. Тоді раптом просто через край їхнього сховку, потрощивши тонкі дерева, мало не на гобітів перевалився якийсь чоловік. Він упав у папороть, обличчям додолу, зелене оперення стріли стирчало з-під золотого обруча на шиї. Його багряна одіж була розірвана, мідні пластини лат - порубані, чорні коси, заплетені золотими стрічками, просякли кров'ю. Засмагла долоня все ще стискала руків'я зламаного меча''.}}
коричневу шкіру, темні пасми волосся, у яке були вплетені золоті прикраси. Він носив червону сорочку, як і інші гарадрими, та золотий нашийник.
''.}}
 
У «[[Повернення короля|Поверненні Короля]]» мешканці Далекого Гараду описуються як темношкірі,"темнолиці однакнапівтролі частинуз Далекого Гараду: з нихбілими становилиочима такожта «чорнічервоними язиками"<ref>Толкін, напівтролеподібніДж. людиР. Р. Володар Перстенів / Перекл. з білимиангл. очимаОлена таФешовець. червоними язиками»Львів: таАстролябія, «тролелюди»2006, с. Незрозуміло787;</ref>. Однак до кінця незрозуміло, чи то були просто кремезні чоловіки, яких порівнювалиоповідач порівнював з тролями за їхній зріст та статуру, чи якісь покручі людей та тролів. На користь останньої версії свідчить використання [[Джон Рональд Руел Толкін|Толкіном]] у «[[Дві вежі|Двох вежах]]» схожих понять «напіворки» та «ґоблінолюди», таа також «орколюди» та «людоорки» у пізніших роботах (наприклад, у «[[Історія Середзем'я|Перстені Морґота]]»), якими позначалися покручі від схрещування людей та орків, здійснюваного [[Саурон]]ом та [[Саруман]]ом.
 
== Мова ==
[[Джон Рональд Руел Толкін|Толкін]] ніколи спеціально не пропрацьовуваврозробляв окремої мови для гарадримів. Єдиним словом, яке, як стверджується, походить з мови південців, є «''мумак''», яке означало великих бойових слоноподібних істот з Гараду{{cite web|url=http://www.glyphweb.com/arda/m/mumakil.html |title=Mûmakil |work=The Encyclopedia of Arda}}</ref>.
Хоча у «[[Дві вежі|Двох вежах]]» згадується, що «на півдні» [[Ґандальф]]а називали «''Інканусом''»<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 625;</ref>, що, вважаєтьсяза деякими припущеннями, також може бути словом з гарадської мови, однак сам [[Джон Рональд Руел Толкін|автор]] припускаєвважає, що це є одним з слів Загальної мовиВестрону чи використовуваноїСиндаріну в формі, що побутувала у [[Ґондор]]і форми Синдарину<ref>Це слово насправді походить з латини та означає «сивочолий», однак може бути лише перекладом справжнього імені ''Олорин'", так само, як Ґандальф на Вестроні; </ref>.
 
У одному з перших варіантів «[[Володар перснів|Володаря Перстенів]]» згадуються назви ''Баранґіли'' (Barangils) та ''Гарван'' (Harwan), однак невідомо, чи сам [[Джон Рональд Руел Толкін|Толкін]] відносив їх до гарадської мови.
 
Щодо назви [[Умбар]], то не зважаючи на присутність у ній квенійського кореня «доля», сама вона походить з мови місцевих племен, а не з Адунаїка чи ельфійських мов.
 
== У кінематографі та іграх ==
 
=== Трилогія Пітера Джексона ===
У фільмі «[[Володар Перснів (кінотрилогія)|"Володар Перстенів" Пітера Джексона]]» гарадримів зображено як щось середнєподібними міждо ацтекамиацтеків та тихоокеанськимитихоокеанських племенамиплемен Кірібаті, хоча у [[Володар перснів|книзі]] мова йде скоріше про неназвані негроїдні народи. Вони воюють лише верхи мумаках, не маючи ані кінноти, ані піших воїнів, як у книзі, іхоча жодниху напівтролівсцені абобою тролеподібнихв людейІтілієні середй нихпоказується такожпіший немаєперехід їхнього загону через ліс. ЙмовірногоПро ватажкаіснування гарадримівсеред уних [[Володарбудь-яких Перснівнапівтролів (кінотрилогія)|фільмі]]або убиваєтролеподібних нелюдей [[Теоден]],також ане [[Еомер]]згадується.
На відміну від [[Володар перснів|книги]], ймовірного ватажка гарадримів у [[Володар Перснів (кінотрилогія)|фільмі]] убиває не [[Теоден]], а [[Еомер]].
 
Також смерть молодого гарадрима у [[Ітілієн]]і у [[Володар Перснів (кінотрилогія)|фільмі]] коментує не [[Семуайз Ґемджі|Сем]], а [[Фарамир]], розмірковуючи над тим, чияк він був насправдітого лихимзвали, аі чизвідки йоговін; змусилиі виступитичи набуло боційого ворогасерце обманомсправді абозле, зі примусу.які Цебрехні булочи зробленопогрози задлявиманили того,його абив більшедовгий розкритипохід; образі [[Фарамир]]а,чи якийне мавзалишився більшеб співчуття,він аніжрадше йоговдома. гордий брат [[Боромир]].
Відповідний епізод було змінено заради того, аби повніше розкрити образ [[Фарамир]]а, був м'якішим у спілкуванні та більш схильним до співчуття та жалю, аніж його гордий брат [[Боромир]].
 
=== Ігри ===
ЗображенняЗбраження та образи гарадримів також присутнівикористовуються у випущених для фанатів [[Володар Перснів (кінотрилогія)|фільму]] іграшках, настольних та комп'ютерних іграх, таких, як: «The Lord of the Rings: The Battle for Middle-earth II» та «The Lord of the Rings: War of the Ring.» (Haradrim Slayers).
 
Комп'ютерні ігри, такі як, наприклад, «Middle-earth Role Playing game», а також «Lord of the Rings Strategy Battle Game», значною мірою базуються на фільмі «[[Володар Перснів (кінотрилогія)|Володар Перстенів Пітера Джексона]]» та включають деякі додаткові матеріали, проу Гарадяких розповідається бачення концепції Гараду та гарадримів їхніми авторами. Зокрема, гарадська мова там має назву «гарадаїк», а убитий [[Теоден]]ом ватажок носить ім'я Суладан&nbsp;— Зміїний Володар (Suladân the Serpent Lord). Його військо включає також убивць, названих гашарінами (hasharin). Наводяться також і інші «гарадські» імена та назви, такі, як, наприклад,: Даламир (Dalamyr), Карна (Kârna), Бадгаркан (Badharkân), Гідар (Hidâr), Нафарат (Nâfarat), Абракан (Abrakân) та Дгаран-Сар (Dhâran-Sar).
У іграх у культурі Гараду та зовнішності його населення більш явно присутніпритаманні африканські чи навіть арабські мотиви; хоча більшість з наведених вище імен не має нічого спільного з роботами [[Джон Рональд Руел Толкін|Толкіна]], аоднак деякі з них, як-от «гашарін», є реально існуючими словами арабськоїу мовиарабській мові.
 
== Примітки ==