Ґондор: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 28:
Уже під час правління Атанатара та двох його синів, які розкошували у лінощах та майже нічого не робили для аби зберегти успадковану силу, Ґондор почав занепадати. Найперше у цей час було занедбано нагляд за [[Мордор]]ом. Однак велике зло прийшло до Ґондору лише під час правління Валакара, коли почалися міжусобиці.
Міналкар, син Калмакіла, був енергійною людиною, і король Нармакіл 1240 року, щоб позбутися усіх турбот, зробив його регентом королівства. Відтоді Міналкар правив Ґондором від імені короля, проки не успадкував батьківський трон.
1428 року Міналкар очолив велике військо й між [[Рованіон]]ом та [[Рунійське море|Рунійським Морем]] розбив велику армію [[Східняни|східнян]] та зруйнував усі їхні табори та поселення на схід від Моря. Після цієї перемоги він прийняв ім'я Ромендакіл<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 971;</ref>. Повернувшись до Ґондору, Ромендакіл укріпив західний берег [[Андуїн]]а аж до місця впадіння Світлої та заборонив чужинцям спускатися [[Андуїн|Великою Рікою]] униз до [[Емін-Муїл]]у. Але оскільки йому були потрібні люди, й він прагнув посилити союз між Ґондором та північанами, то прийняв багатьох з них на службу, а декому навіть подарував високі чини у своєму війську. Року 1250 Ромендакіл
Цей шлюб за своїми наслідками виявився катастрофічним для Ґондору: коли стало відомо, шо спадкоємцем трону стане Валакарів син Елдакар, напівкровка, що у юності носив ім'я народу своєї матері, Вінітарія, південні області краю учинили заколот. Після смерті Валакара кілька членів Дому [[Анаріон]]а зажадали для себе корони Ґондору, і у 1432 році Третьої Епохи у королівстві розпочалася повномасштабна громадянська війна, відома як Братовбивча. Найбільшою підтримкою серед повстанців користувався Кастамир, який узяв у облогу та захопив [[Осґіліат]]. Елдакар зміг утекти на свою батьківщину до [[Рованіон]]у, але його старший син Орненділ потрапив у полон та був страчений. Однак Кастамир проявив себе жорстоким, зарозумілим та поганим правителем, викликавши до себе ненависть мешканців [[Мінас-Анор]]а та Ітілієна. Унаслідок цього Елдакар по поверненні за кілька років з союзниками з півночі, отримав велику підтримку та здолав Кастамира та його армію. Утім, сини Кастамира втекли до [[Умбар]]у, який ще довго утримували під своїм контролем<ref>Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 972-973;</ref>.
| |||