Онуфрій Великий: відмінності між версіями

З теренами Галицько-Волинської держави пов'язується поширення культу св. Онуфрія серед східних слов'ян. Так, літописний „Список руських міст, далеких і близьких" ([[1373]]-[[1395]]) згадує про [[мощі]] св. Онуфрія у [[Самбор]]і, які, можливо, потрапили сюди із Брауншвайга. Монастирі та храми святого Онуфрія відомі у ряді інших сіл та міст. Наприклад існування Свято-Онуфріївського монастиря в с. Бірча (згадка в 1422 р.) відоме з підтвердної грамоти Казимира Ягайловича Федору Шептицькому на володіння с. [[Канофости]] від 12 квітня [[1469]] р. Однойменний храм згадується у [[1367]] р. в [[Церква святого Онуфрія (Посада Риботицька)|Посаді Риботицькій]], в [[1400]] р. - у Перегінську поблизу Коломиї. Характерно, що в другій половині XVII ст. львівський православний (згодом уніатський) владика [[Йосиф Шумлянський]], намагаючись обмежити свободу мандрівних ченців, своїм коштом відкриває у Перегінську монастир святого Онуфрія. До сьогодні образ св. Онуфрія кінця XVII - початку XVIII ст. ст. зберігається у церкві-каплиці с. [[Розгірче]] на [[Стрий]]щині, де у XVIII ст. був відомий уніатський жіночий монастир (колишній православний). Онуфріївський пресвітер в [[Острог]]у згадується серед опитуваних свідків у судовій справі, щодо майна єпископа Кирила Терлецького, самовільно захопленого [[луцьк]]им войським Жданом Боровицьким (від 23 грудня 1591 р.). У Володимирі „манастьірь в гай святого Онофрия, у вострові на ріці Лугу", до якого належить „кгрунть, острові Волосаві", внесено в опис церков і маєтків єпископства, складений при переданні його єпископу Іпатію Потію 11 квітня 1593 р.