Період Едо: відмінності між версіями

Кіото було столицею Японії і культурним центром країни. Воно залишалось центром монархії та [[імператор Японії|імператорського]] двору. Місто славилось ремеслами, які потребували високої мистецької підготовки майстрів — декоративний розпис, зброярство, лакування урусі.

 

 

=== <u>Доба Цунайосі та культура Ґенроку</u> ===

У [[1841]] році (12 році Темпо) уряд під керівництвом високопосадовця [[Мідзуно Тадакуні]] спробував виправити ситуацію. Було взято курс на відновлення села і придушення комерції. Селянам наказали повернутись з міст до домівок і вирощувати рис, торгувати яким заборонялось. У свою чергу акціонерні товариства купців були розпущені задля збиття високих цін на продукти харчування. Аби зосередити населення на виробництві і сільському господарстві були видані «закони про заощадження» та заборони на масові гуляння, в тому числі театр кабукі. Курс Мідзуно отримав назву «[[реформ Темпо]]», який протривав лише 2 роки через свою непопулярність і неефективність.

 

 

=== <u>Втручання іноземних держав</u> ===

==== Укладання нерівноправних договорів ====

[[Файл:Peremoga sumo.jpg|thumb|270px|right|Перемога японського силача над американським військовим у змаганнях у Йокогамі. Свідчення переваги японців над «варварами».]]

 

У [[1858]] році (5 році [[Ансей (ненґо)|Ансей]]) сьоґунат, не дочекавшись дозволу імператорського двору, самовільно уклав [[Японсько-американський договір про дружбу і торгівлю]], за яким відкрив для суден США ще 5 портів&nbsp;— [[Хакодате]], [[Йокогама]], [[Ніїґата]], [[Кобе]] і [[Наґасакі]]. Згодом [[Договори Ансей|подібні договори]] підписали з Нідерландами, Росією, Великобританією і Францією. Ці договори були нерівноправними, оскільки японська сторона не могла судити іноземців за своїми законами, а також не мала права встановлювати мито на ввіз товарів з закордону.