Діалектологія німецької мови: відмінності між версіями

нема опису редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
== Історія дослідження і концепції діалектології ==
Діалекти Німеччини давно стали об'єктом наукового інтересу німецьких мовознавців. Вони узагальнено описали основні особливості німецьких діалектних ареалів. Відомі російські германісти В. М. Жирмунський та Н. І. Філічева теж присвятили свої наукові праці дослідженню німецьких діалектів. Українські германісти приділяють незаслужено мало уваги дослідженню цієї лінгвістичної проблеми. Між тим, багаточисельні діалекти є однією із форм існування сучасної німецької мови. Поряд зі стандартною та розмовною формами вони є засобом спілкування у родині та у колі друзів або знайомих. Вважаємо, що не можна повною мірою оволодіти іноземною мовою, не маючи знань про її діалекти. Особливо важливо такі знання для спеціалістів у області германістики. З огляду на викладене вище, дослідження особливостей конкретного діалекту німецькомовного ареалу є важливим і необхідним.
 
Професор О. О. Селіванова розглядає діалект як форму існування, що використовується як засіб безпосереднього повсякденного побутового спілкування на певній обмеженій території й характеризується відповідною єдністю різних мовних рівнів системи й відповідними відбитками культурних традицій. За О. О. Селівановою, головними рисами діалекту є територіальна обмеженість, відсутність стильової диференціації, переважно усний характер репрезентації, не кодифікованість, структурна підпорядкованість певній мові. Діалект протиставляється іншим діалектам однієї мови, а також може мати з ними і спільні ознаки. Групи близьких діалектів утворюють наріччя.
М. П. Кочерган говорить, що діалект є «різновид певної мови, який є засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, професійно, соціально». У ракурсі діахронії мови діалекти служили підґрунтям для формування мов, як і койне (інтердіалект) — міждіалектна, переважно побутова форма існування мови, створена на базі одного з групи близьких йому діалектів із їхніми можливими ознаками, що служить торговельним, військовим, культурним, судовим потребам змішаного складу населення певного регіону. У донаціональний період койне головного міста країни нерідко ставало підґрунтям літературної мови етносу. Отже, проблемами вивчення різновидів мови займається така наука як діалектологія. О. О. Селіванова зазначає, що «діалектологія — це мовознавча дисципліна, що вивчає територіальні діалекти певної мови».
90

редагувань