Радянська місячна програма: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис, стильові правлення
Рядок 1:
{{В роботі}}
[[Файл:2 N1 on pad.jpg|thumb|right|300px|Дві ракети [[Н-1]]]]
'''Радянська програма місячних пілотованих польотів''' — це цілий рядкілька проектів, що мали своєюза метоюмету пілотований обліт Місяця і висадку на нього. Була важливим елементом [[Радянська космічна програма|радянської космічної програми]] і тривалий час була титульним проектом за своїм значенням та пріоритетністю.
 
Через суперництво між різними конструкторськими бюро проекти аналогічного призначення одночасно і паралельно розроблялися у двох, а то й трьох зіз них. Так, різніРізні варіанти місячного корабля розроблялися в КБ Корольова та Челомея, а надпотужний носій для польоту на [[Місяць]] — в КБ Корольова, Челомея та Янгеля. Такий стан справ буввиник наслідкомвнаслідок поганої координації місячної програми і призводив до зовсім непотрібного розпорошення сил і засобів. ВінЦе ставбула однієюодна з причин, через якунездійснення пілотованіпілотованих польотипольотів до Місяця і на [[Місяць]] в [[СРСР]] так і не відбулися.
 
== Історичні витоки ==
ГлаваГолова [[СРСР]] [[Хрущов Микита Сергійович|Хрущов]] отримав від президента [[США]] [[Джон Фітцджеральд Кеннеді|Кеннеді]] пропозицію про спільну програму висадки на Місяць (а також запуску досконаліших метеорологічних супутників), але, підозрюючи спробу вивідати секрети радянських ракетних і космічних технологій, він відмовився. Для підтримки першості в освоєнні космосу радянський уряд спочатку видав конструкторському бюро Корольова дозвіл і ресурси на продовження модифікації кораблів типу «Восток» і «Восход» і лише попередню підготовку місячних пілотованих проектів, у тому числізокрема обльоту Місяця зібранихзібраним на орбіті комплексом 7К-9К-11К раннього проекту корабля «[[Союз (космічний корабель)|Союз]]».
 
Тільки черезЧерез кілька років, ззі великимзначним запізненнямвідставанням щодовід США, [[3 серпня]] [[1964]] року Постановою уряду булозатвердили затвердженомісячну місячнапілотовану пілотована програмапрограму СРСР і розгорнулися реальні масштабні роботи поза двохдвома паралельнихпаралельними пілотованимпілотованими програмами: [[Програма Л1|обльоту Місяця]] («Протон» — «Зонд/Л1)» до [[1967]] року і [[Програма Н1-Л3|посадціпосадки на неї]] (Н-1-Л3) до 1968 року з початком льотно-конструкторських випробувань в [[1966]] роціроку.
 
Постанова містила повний перелік всіхусіх учасників розробки систем для [[Програма Л1|Л1]] і [[Програма Н1-Л3|Л3]]. Проте питаннярішення про детальний розподіл робіт&nbsp — дебатувалися та відповіді на них розписувалися приватнимиособистими рішеннями і протоколами ще три роки.
 
У 1960—1964 рр.1960–1964 роках в ОКБ-1 під керівництвом Корольова була запланованазапланували і розробленарозробили майбутнямайбутню радянськарадянську місячнамісячну програмапрограму.
 
СкладаласяВона вонаскладалася з п'яти етапів.
* [[Програма Л1|Л1]] — пілотований обліт Місяця;
* [[Програма Л2|Л2]] — автоматична місячна мобільна станція «[[Місяцехід]]»;
* [[Програма Н1-Л3|Л3]] — висадка на поверхню Місяця;
* [[Програма Л4|Л4]] — довгострокове дослідження Місяця з орбіти ШСЛштучного супутника Місяця пілотованим кораблем;
* [[Програма Л5|Л5]] — пілотована місячна мобільна станція.
 
Важливим пунктом постанови від [[3 серпня]] [[1964]] року були нові термінистроки. Для початку [[Льотно-конструкторські випробування|ЛКВ]] збереглизалишили [[1966]] рік, а для експедиції на Місяць з'явився новий термін — [[1967]][[1968]] роки.
 
Десяткам урядових чиновників необхідно було усвідомити виробничо-технічну масштабність всієї місячної програми, визначити повні обсяги капітального будівництва та зробити попередні розрахунки загальних необхідних витрат.
Проектування кораблів [[Союз 7К-Л1|Л1]] і [[Союз 7К-ЛОК|Л3]] і ракетних блоків [[Н-1]], а також розробка схем експедицій до Місяця і на Місяць почалося ще до прийняття програми — в [[1963]] році. За два наступні роки були випущені робочі креслення ракети [[Н-1]] і з'явилися перші ескізні проекти [[Місячний корабель|місячних кораблів]].
 
Економіка тих років не давала особливо точних розрахунків. Тим не менш досвідчені економісти Держплану, з якими Корольов зазвичай консультувався, попередили, що справжні цифри необхідних витрат через Мінфін і Держплан не пройдуть. Не кажучи вже про витрати на ракетно-ядерний щит, необхідно було знаходити кошти на нові пропозиції поза важкихважкими ракетахракетами Челомея та Янгеля.
Десяткам урядових чиновників необхідно було усвідомити виробничо-технічну масштабність всієї місячної програми, визначити повні обсяги капітального будівництва та зробити попередні розрахунки загальних необхідних витрат.
 
Розрахунки, які подавалися в ЦК і [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Радмін]], були заниженізанижувались. Чиновники Держкомітету з оборонної техніки, [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Радмін]]уРадміну і Держплану дали зрозуміти, що в документах не слід лякати Політбюро багатьма мільярдами. У проектному кошторисі не повинномало бути ніяких зайвих витрат. Челомей і Янгель сталипочали доводити, що їхні проекти набагато дешевшедешевші.
Економіка тих років не давала особливо точних розрахунків. Тим не менш досвідчені економісти Держплану, з якими Корольов зазвичай консультувався, попередили, що справжні цифри необхідних витрат через Мінфін і Держплан не пройдуть. Не кажучи вже про витрати на ракетно-ядерний щит, необхідно було знаходити кошти на нові пропозиції по важких ракетах Челомея та Янгеля.
 
Щоб розібратися в проектних протиріччях Корольова, Челомея та Янгеля, Устинов доручив НДІ-88 провести об'єктивнуєктивно порівняльнупорівняльно оцінкуоцінити можливостейможливості освоєння Місяця варіантами носіїв [[Н-1]] (11А52), УР-500 (8К82) і [[Р-56]] (8К68). За розрахунками Мозжорінa і його співробітників для безумовного забезпечення пріоритету над США слід за допомогою трьох H-1 зібрати на орбіті у Землі ракетний комплекс вмасою 200 тонн. Для цього буде потрібнознадобляться три ракети [[Н-1]] або двадцять ракет [[Протон (ракета-носій)|УР-500]]. У цьому випадку буде забезпеченазабезпечувалась посадка на Місяць корабля масою в 21 тоннутонна і повернення до Землі корабля масою 5 тонн. Всі економічні розрахунки були на користь [[Н-1]]. Таким чином, [[Н-1]] став головним перспективним носієм для реалізації Радянської місячної програми і, як виявилося пізніше, головною причиною її невдачі.
Розрахунки, які подавалися в ЦК і [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Радмін]], були занижені. Чиновники Держкомітету з оборонної техніки, [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Радмін]]у і Держплану дали зрозуміти, що в документах не слід лякати Політбюро багатьма мільярдами. У проектному кошторисі не повинно бути ніяких зайвих витрат. Челомей і Янгель стали доводити, що їхні проекти набагато дешевше.
 
Щоб розібратися в проектних протиріччях Корольова, Челомея та Янгеля, Устинов доручив НДІ-88 провести об'єктивну порівняльну оцінку можливостей освоєння Місяця варіантами носіїв [[Н-1]] (11А52), УР-500 (8К82) і [[Р-56]] (8К68). За розрахунками Мозжорінa і його співробітників для безумовного забезпечення пріоритету над США слід за допомогою трьох H-1 зібрати на орбіті у Землі ракетний комплекс в 200 тонн. Для цього буде потрібно три ракети [[Н-1]] або двадцять ракет [[Протон (ракета-носій)|УР-500]]. У цьому випадку буде забезпечена посадка на Місяць корабля масою в 21 тонну і повернення до Землі корабля масою 5 тонн. Всі економічні розрахунки були на користь [[Н-1]]. Таким чином, [[Н-1]] став головним перспективним носієм для реалізації Радянської місячної програми і, як виявилося пізніше, головною причиною її невдачі.
 
== План реалізації ==
Здійснення пілотованої програми планувалипланувалось розробниками у двохдва етапахетапи.
 
'''[[Програма Л1|Перший]]''' — створення ракетно-космічного комплексу у складі ракети-носія [[Протон (ракета-носій)|УР-500К]] (основа — МБР із вантажопідйомністю до 20 т) і автоматичного місячного корабля Л-1 (система [[УР-500К-Л1]]).
Здійснення пілотованої програми планували розробниками у двох етапах.
 
'''[[Програма Л1Н1-Л3|ПершийДругий]]''' — створення ракетно-космічного комплексу у складі ракети-носія [[Протон (ракетаН-носій)|УР-500К1]] (основа —також створюваного на базі однойменної досвідченавелетенської МБР ізз закидається масоювантажопідйомністю до 2050 т) із автоматичногомісячним місячногопілотованим корабляорбітальним Л-1кораблем (системаЛ3 [[УР-500К-Л1]])та посадковим модулем.
 
Вперше буливизначили визначеніосновних основніголовних головні конструкториконструкторів та організації, відповідальні не тільки за носій [[Н-1]], але і за весь комплекс [[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]]. Під індексом [[Комплекс Н1 - Л3|Л3]] розуміли ту частину комплексу, яка була потрібна тільки для польоту до Місяця.
'''[[Програма Н1-Л3|Другий]]''' — створення ракети-носія [[Н-1]] (також створюваної на базі однойменної гігантської МБР з вантажопідйомністю до 50 т) з місячним пілотованим орбітальним кораблем Л3 та посадкового модуля.
 
Вперше були визначені основні головні конструктори та організації, відповідальні не тільки за носій [[Н-1]], але і за весь комплекс [[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]]. Під індексом [[Комплекс Н1 - Л3|Л3]] розуміли ту частину комплексу, яка потрібна тільки для польоту до Місяця.
=== Головні організації ===
'''Головними розробниками частин, що складаютьскладали комплекс Л3, були визначенівизначили:'''
* ДКБОКБ-1 — головна організація з розробки системи в ціломузагалом і розробки блоків «Г» і «[[ДМ-SLБ|Д]]», двигунів для блоку «[[ДМ-SLБ|Д]]», місячного орбітального і місячного посадкового кораблів;
* ДКБОКБ-276 (Н. Д. Кузнєцов) — з розробки двигуна блоку «Г»;
* ДКБОКБ-586 (М. К. Янгель) — з розробки ракетного блоку «Е» місячного корабля і двигуна для цього блоку;
* ДКБОКБ-2 (AM Ісаєв) — з розробки рухової установки (баки, пневмогідравлічні системи і двигун) блоку «І» місячного орбітального корабля;
* НДІ-944 (В. І. Кузнєцов) — з розробки системи управління місячного комплексу;
* НІІАП (Н. А. Пілюгін) — з розробки системи управління рухом місячного посадкового і місячного орбітального кораблів;
* НДІОКБ-885 (М. С. Рязанський) — з радіовимірювального комплексу;
* «Спецмаш» (В. П. Бармін) — з комплексу наземного обладнання системи Л3;
* ДКБОКБ МЕІ (А. Ф. Богомолов) — з розробки системи взаємних вимірювань для зближення кораблів на орбіті Місяця.
 
Проектування кораблів та[[Союз 7К-Л1|Л1]] і [[Союз 7К-ЛОК|Л3]] й ракетних блоків Л3[[Н-1]], таа також розробка схемисхем експедиціїекспедицій до Місяця і на Місяць всерйозпочалися розпочалисяще лишедо вприйняття програми — [[1963]] роціроку. За два наступнихнаступні роки були випущенівиготовили робочі креслення самої ракети [[Н-1]] і з'явилися попередніперші ескізні проекти [[Місячний корабель|місячних кораблів]].
 
Десяткам урядових чиновників потрібно було усвідомити виробничо-технічну масштабність всієї місячної програми, визначити повні обсяги капітального будівництва і зробити попередні розрахунки загальних необхідних витрат. Економіка тих років не вимагала особливо точних розрахунків. Тим не менш досвідчені економісти Держплану, з якими Корольов зазвичай консультувався, попередили, що справжні цифри необхідних витрат через Мінфін і Держплан не пройдуть. Не кажучи вже про витрати на ракетно-ядерний щит, потрібно знаходити кошти на нові пропозиції поза важкихважкими ракетракетами Челомея та Янгеля. Це було найприкріше.
 
Розрахунки, які подавалися в ЦК і [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Радмін]], були заниженізанижувались. Чиновники Держкомітету з оборонної техніки, [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Радмін]]уРадміну і Держплану дали ясно зрозумітинатякнули, що в документах не слід лякати Політбюро багатьма мільярдами. У проектному кошторисі витрат не повинно бути ніяких зайвих витрат. Інакше Челомей і Янгель візьмутьсяпочнуть доводити, що їхні проекти багатонабагато дешевшедешевші. ВеликодосвідченийЗначно досвідчений в політиці Держплану Пашков радив: «розгортаєте виробництво з розрахунку не менше чотирьох носіїв уза рік, втягуйте ву роботу всіх, хто тільки потрібен, але за єдиним графіком. А там випустимо ще не одну постанову. Навряд чи хто-небудь зважиться закрити роботу таких масштабів. Будуть успіхи — гроші знайдемо! Залучайте, не відкладаючи, як можнаякомога більше підприємств».
 
Щоб розібратися в проектних суперечностях [[Корольов Сергій Павлович|Корольова]], [[Челомей Володимир Миколайович|Челомея]] та [[Янгель Михайло Кузьмич|Янгеля]], [[Устинов Дмитро Федорович|Устинов]] доручив НДІ-88 призвести об'єктивнуєктивно порівняльнупорівняльно оцінкуоцінити можливостейможливості освоєння Місяця варіантами носіїв [[Н1 (ракета-носій)|Н1]] ([[Н1 (ракета-носій)|11А52]]), [[Протон (ракета-носій)|УР-500]] (8К82) і [[Р-56]] (8К68). За розрахунками Мозжоріна та його фахівців для безумовного забезпечення пріоритету над [[США]] слід за допомогою трьох H1 зібрати на орбіті у Землі ракетний комплекс умасою 200 тонн. Для цього буде потрібнознадобиться три ракети [[Н1 (ракета-носій)|Н1]] або двадцять ракет [[Протон (ракета-носій)|УР-500]]. У цьому випадку буде забезпеченазабезпечувалась посадка на [[Місяць]] корабля масою в 21 тоннутонна і повернення до Землі корабля масою 5 тонн. Всі економічні розрахунки були на користь [[Н1 (ракета-носій)|Н1]]. Таким чином, ракета-носій [[Н-1]] стала головним перспективним носієм для реалізації Радянської місячної програми і, як виявилося пізніше, головною причиною її невдачі.
 
Таким чином [[Н1 (ракета-носій)|Н1]] став головним перспективним носієм для реалізації Радянської місячної програми.
 
== Реалізація програми ==
Реалізація програми згідно з постановою від [[3 серпня]] [[1964]] року здійснюваласяздійснювалась заподібно схожимдо принципом як і в [[США]]американської. НаСпочатку перших порах здійснювалисяздійснювались спроби досягнути поверхні Місяця за допомогою [[Автоматична міжпланетна станція|АМСатоматичними міжпланетними станціями]].
 
ЗаЗ їхїхньою допомогою планувалося здійснити рядкілька важливих прикладних завдань:
Реалізація програми згідно з постановою від [[3 серпня]] [[1964]] року здійснювалася за схожим принципом як і в [[США]]. На перших порах здійснювалися спроби досягнути поверхні Місяця за допомогою [[Автоматична міжпланетна станція|АМС]].
 
За їх допомогою планувалося здійснити ряд важливих прикладних завдань:
* краще зрозуміти фізичні властивості місячної поверхні;
* дослідити радіаційну обстановку в ближньому космічному просторі;
* відпрацювати технології створення засобів доставки;
* продемонструвати високий рівнь вітчизняноїрадянської науки таі тиехнікитехніки.
 
Щоправда на відміну від американців частина робіт, особливо тих, що стосувалися пілотованого аспекту програми, була засекречена. Результати дослідів та експериментів проведених за допомогою [[Автоматична міжпланетна станція|АМС]] також розкривалися ву пресі вкрай бідноскупо.
 
Крім того, бачучивнаслідок недосконалістьнедосконалості тахніки виниклазнадобилось необхідністьрезервувати резервуванняокремі окремих системсистеми. Оскільки пілотована висадка на поверхню місяцяМісяця була питанням престижу потрібнослід було вжити максимум заходів для недопущення жертв ву разівипадку нештатних ситуацій.
 
Для дослідження місячної поверхні, а також детального картографування ймовірних майданчиків для посадки радянських [[Місячний корабель|місячних кораблів]] а такожі для їх більшої зручності створювалися [[Місяцехід|місяцеходи]]. На них в перспективі покладалосяВони завданнямали транспортуваннятранспортувати радянського космонавта до резервного [[Місячний корабель|місячного корабля]] у випадку, якщо зліт на штатному кораблі не відбувався через технічну несправність.
 
=== Місячний загін космонавтів ===
МісячнаМісячну група радянського загону цивільних космонавтів при ЦКБЕМ ву Центрі підготовки космонавтів була фактично створена встворили [[1963]] роціроку. Тоді ж, до накладення на радянську місячну програму режиму строгої секретності, про цегрупу йі про те, що спочатку головоюїї групиголовою був Гагарін, говорила перед іноземними журналістами Терешкова впід ходічас візиту на Кубу. З [[1965]] р. групароку булагрупу оформленаоформили документально (як відділ підготовки космонавтів командирів і дослідників поза місячніймісячною програміпрограмою), ву травні [[1966]] р. року — затвердженазатвердили Військово-промисловоїпромисловою комісією, в лютому 1967 р. року — сформованасформували остаточно.
 
Екіпажами були Леонов-Макаров, Биковський-Рукавишников, Попович-Севастьянов, а також у групі були Волошин, Добровольський, Климук (командири), Артюхін, Воронов, Гречко, Єршов, Миколаїв, хрунямиХрунов, Горбатко, Волинов, Шонін, Куклін, Філіпченко, Феоктистов, Кубасов, Волков і резервні поза посадочнійпосадковою програміпрограмою Л3 цивільні космонавти ЦКБЕМ Анохін, Долгополов, Бугров, Нікітський, Пацаєв, ЯздовскійЯздовський. Офіційно створену групу (відділ) очолював Биковський.
Місячна група радянського загону цивільних космонавтів при ЦКБЕМ в Центрі підготовки космонавтів була фактично створена в [[1963]] році. Тоді ж, до накладення на радянську місячну програму режиму строгої секретності, про це й про те, що спочатку головою групи був Гагарін, говорила перед іноземними журналістами Терешкова в ході візиту на Кубу. З [[1965]] р. група була оформлена документально (як відділ підготовки космонавтів командирів і дослідників по місячній програмі), в травні [[1966]] р. — затверджена Військово-промислової комісією, в лютому 1967 р. — сформована остаточно.
 
Екіпажами були Леонов-Макаров, Биковський-Рукавишников, Попович-Севастьянов, а також у групі були Волошин, Добровольський, Климук (командири), Артюхін, Воронов, Гречко, Єршов, Миколаїв, хрунями, Горбатко, Волинов, Шонін, Куклін, Філіпченко, Феоктистов, Кубасов, Волков і резервні по посадочній програмі Л3 цивільні космонавти ЦКБЕМ Анохін, Долгополов, Бугров, Нікітський, Пацаєв, Яздовскій. Офіційно створену групу (відділ) очолював Биковський.
 
Група довго і ретельно (аж до повної готовності до [[1968]] р. року) працювала за місячно-облітнійоблітною програміпрограмою, а до і деякий час після її закриття — також і за місячно-посадковою програмою. Для підготовки астронавігації за зірками південної півкулі група командируваласьвідряджалась вдо Сомалі. Для відпрацювання висадки на Місяць космонавти використовували тренажери і вертольоти.
 
За попередніми призначеннями, екіпаж Биковський-Рукавишников повинен бувмав зробити перший обліт Місяця, а Леонову належало стати першим космонатом СРСР (а при вдалому збігу обставин — і світу) на Місяці.
 
Згідно з опублікованими джерелами, ключові члени групи були присутні ій інспектували кораблі при запусках «[[Зонд-4|Зонда-4]]» і наступних кораблів Л1 (в тому числізокрема, перебуваючи на [[Байконур]]і, чекали дозволу на політ на «[[Зонд-7|Зонді-7]]» [[8 грудня]] [[1968]] року), а також Л1С на другому запуску ракети-носія [[Н-1]]. Попович і Севастьянов та інші велиздійснювали переговорирадіопереговори з центром керування через кораблі «Зонд» під час їхїхніх польотів.
 
ЗважаючиУ програшузв'язку з програшем СРСР обох етапів «місячної гонки», підготовка космонавтів за місячно-облетногооблетною програміпрограмою булаприпинилась припинена ву березні [[1969]] р. року, за місячно-посадковоїпосадковою — в листопаді [[1969]] р року.
 
=== Пілотований обліт Місяця (проект Л1) ===
{{main|Програма Л1}}
[[26 серпня]] [[1965]] у голови ВПК Л. В. Смирнова відбуласявідбулась нарада з розглядурозглядом питань: «Про стан робіт з дослідження космічного простору, Місяця і планет». За результатами розгляду було відзначеновідзначили, що робота з реалізації, в першу чергунайперше, місячних програм, а також за системами зв'язку, досліджень Венери і МарсаМарсу виконується незадовільно, в результаті чоготому виникає серйозна загроза втрати пріоритету Радянського Союзу в галузі освоєння космосу. ДКБ-52 не розробленірозроблено і не представленіпредставлено плани-графіки щодо створення комплексу для обльоту Місяця, не розглянута і не затверджена схема польоту корабля при обльоті, відзначена слабка робота головних організацій ДКБОКБ-1, ДКБОКБ-52 і науково-технічної ради [[Міністерство загального машинобудування|МінзагмашаМінзагмашу]].
 
Було наказано вважати центральним завданням [[1965]][[1967]] рр.. років здійснення підготовки і подальшого обльоту Місяця пілотованим кораблем. Мінзагмашу було дорученодоручили:
* у тижневий термін подати графік виготовлення та відпрацювання ракети [[Протон (ракета-носій)|УР-500]];
* спільно з керівниками ДКБОКБ-1 і ДКБОКБ-52 С. П. Корольовим і В. М. ЧеломеяЧеломеєм у двотижневий термін розглянути і вирішити питання про можливість уніфікації розроблюваних пілотованих кораблів для обльоту Місяця і висадки експедиції на її поверхню;
* у місячний термін представитинадати програму ЛКВльотно-конструкторських випробувань ракети [[Протон (ракета-носій)|УР-500]] і пілотованого корабля.
 
Тим не менш і ВПК, і МінзагмашемМінзагмаш було визнановизнали доцільним продовжити роботи з розгляду використання комплексу «Союз» ([[7К]], [[9К]], [[11К]]) вяк якостідругий другого варіантуваріант для вирішення завдань обльоту Місяця, а також доручено ОКБ-1 і ОКБ-52 пропрацювати всі питання застосування ракети-носія УР-500К ву програмі комплексу «Союз».
 
На виконання наказу Міністерства та виданих доручень протягом вересня-жовтня [[1965]] булароку проведенавсебічно всебічнаоцінили оцінка станустан розробок в ДКБОКБ-52 і ДКБОКБ-1 з реалізації завдання обльоту Місяця з залученням фахівців НДІ-88 (нині ЦНДІМАШ), НТСНауково-технічної ради Міністерства, керівників Міністерства, представників уряду і ЦК КПРС. У ході розгляду виявилося, що ДКБОКБ-52 не в змозі вирішити у встановлені терміни всі питання, пов'язані іззі створенням та відпрацюванням ракети [[Протон (ракета-носій)|УР-500]], доразгонногорозгінного ракетного блоку і корабля для обльоту Місяця. В ДКБОКБ-1, навпаки, стан з розробкоюрозробка пілотованого корабля типу [[7К]] та розгінного блоку [[ДМ-SLБ|Д]] для комплексу [[Комплекс Н1-Л3|Н1-Л3]] булобула більш благополучноуспішною. Це створювало основу для переорієнтації з ДКБОКБ-52 на ДКБОКБ-1 робіт по кораблю і розгіннийрозгінному блокблоку Д для обльоту Місяця з рішеннямвирішенням у тому числі рядузокрема завдань щодо виконання програми місячної експедиції, здійснюваної комплексом [[Комплекс Н1-Л3|Н1-Л3]].
 
ВУ [[США]] на відміну від [[СРСР]], не ставили обльоти Місяця самостійною метою і виконували їх лише як випробувальні польоти в ходіпри підготовкипідготовці висадки на [[Місяць]], в [[СРСР]] існувавіснувало рядкілька проектів саме для обльоту Місяця. Проекти передбачали одноразовий проліт над зворотноюзворотним стороноюбоком Місяця, поле тяжіння якоїякого викривляєвикривляло траєкторію корабля і направляло його назад до Землі. Переходу на навколомісячну орбіту і сходу з неї не планувалося. Це дозволяло різкозначно знизити масу місячного корабля, тому щобо при такому польоті потрібнийпотрібен лише невеликий запас палива для корекцій траєкторії. Зважаючи на це, для запуску корабля не був потрібен надпотужний носій і можна було використовувати вже щонаявний був ву середині 60-х років носій [[Протон (ракета-носій)|УР-500]] («[[Протон (ракета-носій)|Протон]]»).
 
Такі проекти носилибули головним чином престижний характерпрестижними, тому щооскільки за час прольоту над зворотноюзворотним стороноюбоком Місяця на відстані близько 2000  км навряд чи можна було отримати будь-які істотні наукові результати. В результатіВнаслідок відставання від американців від проекту відмовилися, щоб не розпилювати ресурси на програму яка частково дублювала програму, успіх якої став особливо актуальним. Роботи продовжились зза темитемою [[Комплекс Н1-Л3|Н1-Л3]].
 
=== Космічний корабель «Союз-7К-Л1» ===
Рядок 124 ⟶ 119:
Останній політ корабля «Союз-7К-Л1» (під назвою «[[Зонд-8]]») відбувся у жовтні [[1970]] Після цього програма Л1 була зупинена, тому що безпосадочний обліт радянськими космонавтами Місяця після того, як американці побували на ній вже двічі, не мав сенсу.
 
=== Висадка на Місяць ([[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]]) ===
{{main|Програма Н1-Л3}}
У [[СРСР]] існував ряд різноманітних проектів висадки на Місяць: кілька запусків та збирання місячного корабля з відсіків на навколоземній орбіті, прямий політ на [[Місяць]] (без розстикування на навколомісячній орбіті) і т. д. До стадії випробувальних запусків було доведено лише проект КБ Корольова [[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]].
 
Проект [[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]] у своїй основі повторював американський проект «[[Космічна програма «Аполлон»|Аполлон]]». У ньому також передбачався висновок одним запуском на проміжну орбіту, а потім на траєкторію польоту до Місяця зв'язки з двох кораблів, один з яких повинен був залишитися на навколомісячній орбіті, а інший — здійснити посадку на Місяць. Далі місячний корабель повинен був злетіти з Місяця і зістикуватися з орбітальним кораблем, після чого орбітальний корабель перейшов би на траєкторію польоту до Землі. Навіть компоновка системи на етапі виведення була аналогічна американській: місячний корабель перебував у перехіднику нижче основного корабля, як і місячний модуль «[[Аполлон (космічний корабель)|Аполлон]]».
 
Основними частинами ракетно-космічної системи для висадки на Місяць за проектом [[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]] були місячний орбітальний корабель «[[Союз-7К-ЛОК]]», місячний корабель ЛК і потужна ракета-носій [[Н1 (ракета-носій)|Н1]].
[[Файл:Схема польоту Н1-Л3 .gif|thumb|right|200пкс|Схема польоту та посадки ]]
Місячний орбітальний корабель складався з спускається апарату, побутового відсіку, на якому був розташований спеціальний відсік з двигунами орієнтації та причалювання і агрегатом системи стиковки, приладно-агрегатного та енергетичного відсіків, в яких розміщувалися ракетний блок «І» та агрегати системи енергоживлення на киснево-водневих паливних елементах . Побутовий відсік служив одночасно шлюзової камерою при переході космонавта у місячний корабель через відкритий космос (після надягання місячного скафандра «[[Скафандр "Кречет"|Кречет]]»).
Рядок 142 ⟶ 137:
Місячний корабель тричі успішно випробовувався на навколоземній орбіті у безпілотному режимі під назвами «[[Космос 379]]», «[[Космос 398]]» і «[[Космос 434]]».
 
Для польоту на [[Місяць]] був потрібний надпотужний носій. Таким носієм в проекті [[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]] була ракета [[Н1 (ракета-носій)|Н1]]. Через відсутність в [[СРСР]] потужних ракетних двигунів на її першого ступеня було встановлено 30 (!) двигунів.
 
У [[США]] при розробці потужних носіїв серії «[[Сатурн V|Сатурн]]» був виконаний дуже великий обсяг наземних випробувань їх окремих вузлів і агрегатів. Це дозволило американцям безаварійно провести всі випробувальні та пілотовані запуски ракети «[[Сатурн-V]]». Ракету ж [[Н-1]] доводили таким же способом, як і попередні менш потужні носії: усунення причин несправностей, що виявляються при випробувальних пусках. Однак для конструкції таких розмірів і складності цей шлях виявився занадто довгим і дорогим. Всього було виконано чотири пуски ракети [[Н-1]]. Всі вони завершилися аваріями, що сталися ще до закінчення роботи першого ступеня. Справжньою катастрофою став другий пуск [[Н1 (ракета-носій)|Н1]]: ракета відразу після ж відриву від землі загорілася і впала на стартовий комплекс, практично повністю його знищивши.
 
Ракета [[Н-1]] була спроектована раніше, ніж місячні кораблі. Коли ж справа дійшла до проектування місячних кораблів — орбітального і посадкового, — їх розробники зіткнулися з обмеженнями за вантажопідйомністю носія. У результаті цього проект [[Комплекс Н1 - Л3|Н1-Л3]] сильно поступався американському проекту «[[Аполлон (космічний корабель)|Аполлон]]»: радянський [[місячний корабель]] був відчутно менше і легше американського, в ньому знаходився лише один космонавт, а набір фото-і кіноапаратури і комплект наукових інструментів був вкрай скромним. Переходити з орбітального корабля в місячний і тому його пілот повинен був через відкритий космос, тому що [[Місячний корабель|місячний]] і [[Місячний орбітальний корабель|орбітальний]] кораблі були забезпечені спрощеним стикувальним пристроєм без перехідного люка.
 
Останній пуск ракети [[Н-1]] відбувся [[23 листопада]] [[1972]] — менш ніж за місяць до останнього польоту на Місяць за програмою «[[Космічна програма «Аполлон»|Аполлон]]». Після цього було вирішено, що перспектива побувати на Місяці набагато пізніше того, як американці завершили свою місячну програму, не виправдає витрачених на це сил і засобів. У травні [[1974]] подальші роботи з носію [[Н-1]] — а разом з ними і вся програма [[Комплекс Н1-Л3|Н1-Л3]], — були остаточно закриті.
Рядок 189 ⟶ 184:
 
== Джерела ==
* [[Черток Борис Овсійович|Черток Борис Евсеевич]] [http://militera.lib.ru/explo/chertok_be/22.html "«Ракеты и люди"» Книга IV]
* http://www.skeptik.net/conspir/append4.htm