Афінське герцогство: відмінності між версіями

Славною сторінкою в історії Герцогства Афінського став [[1275]] рік, коли володар південної [[Фессалія|Фессалії]] себастократор Іоанн був обложений візантійськими військами в своїй столиці Неопатре. Вночі, переодягнувшись селянином, йому вдалося пройти через лінії облоги і пробратися до Фів. Тут він з'явився перед очима афінського герцога [[Жан де Ла Рош|Жана де Ла Роша]] і благав його прийти на допомогу. З трьома сотнями лицарів герцог Жан виступив до Неопатре, обложеної, як стверджують літописи, армією чисельністю до 30 000 [[грек]]ів, куманів і турків. У битві візантійське військо розгромлене вщент. Вдячний Іоанн видав свою дочку за [[Гільом де ла Рош|Гільома де ла Роша]], передавши йому як придане кілька фессалійських міст.

 

 

Жан Афінський переправив своє військо на Евбею і разом із залишками загонів Евбейських баронів дав бій під Варонде проти греків і найманого каталонського війська. У бою він був поранений стрілою, військо його розбито, а сам герцог потрапив у [[полон]]. Відправлений до [[Константинополь|Константинополя]], він сподобався імператору [[Михайло VIII Палеолог|Михайлу VIII Палеологу]], і той задовольнився викупом в 30 000 золотих [[Солідус (монета)|солідів]] і обіцянкою вічного миру. [[Жан де ла Рош]] помер незабаром після повернення з полону, вірогідно, 1279 року. По смерті Гвідо II, останнього представника афінської гілки роду де Ла Рош, титул перейшов до [[Готьє де Брієнн]], сина тітки покійного герцога. Він став останнім герцогом Афін бургундської династії.