Вікіпедія

Амон-Сул: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м r2.7.3) (робот додав: en:Weathertop
м оформлення
Рядок 1:
[[Файл: File:Weathertop.jpg |thumb Weathertop |міні|[[File:Weathertop.jpg300px|Вітрова]]]]
 
'''Амон-Сул''' (від синд. ''Amon Sul'', у перекладі — - "«Вітровий пагорб"»), також Грозова - — у творах [[Джон Рональд Руел Толкін|Дж. Р.  Р.  Толкіна]] пагорб на північному сході [[Еріадор]]у в [[Середзем'я|Середзем'ї]], найпівденніша та найвища точка гряди Грозогір (англ. ''Weather Hills''). Відігравав важливу роль у історії [[Арнор]]у, позаяк на ньому знаходилася одна з вартових веж [[Арнор|Північного Королівства]], а згодом [[Арнор|Артедайну]], у якій зберігався один з [[Палантири|палантирів]].
 
== Розташування та опис ==
За [[Джон Рональд Руел Толкін|Толкіном]] розташовувалася поблизу Східно-Західної дороги на схід від [[Брі (Середзем'я]], приблизно напівдороги від [[Шир]]у до [[Рівенділ|Рівендолу]]. Пагорб здіймався приблизно на 1000 футів (близько 300 метрів) над навколишньою рівниною. На ньому у часи існування [[Арнор]]у стояла вартова вежа Амон-Сул, яку разом з прилеглими укріпленнями було спалено та знищено у 1409 році Третьої Епохи. Однак ще наприкінці Третьої Епохи на пласкій вершині пагорбу зберігалися залишки кам'яного фундаменту, розташовані у формі кола й порослі травою. Від башти хитро замаскована стежка вела до інших укріплень на Грозогорах.
 
== У "«Володарі Перстенів"» ==
Грозова не згадується у "«[[Гобіт, або Туди і Звідти|Гобіті]]"», проте на її вершині розгортається одна з сцен "«[[Володар перснів|Володаря Перстенів]]"». 3 жовтня 3018 року на вершині гори побував [[Ґандальф]], який уночі був атакований [[Назґули|назґулами]], однак відбив їхній напад, і невдовзі продовжив свою подорож до [[Рівенділ|Рівендолу]], залишивши по собі знак у вигляді піраміди з обпалених каменів, верхній з яких помітив руною "«Ґ"» та трьома рисками.
 
Через три дні, 6 жовтня, на гору вже згаданою вище стежкою з північного боку піднялися [[Араґорн|Бурлака]] та [[Гобіти|гобіти]], якій також ішли з [[Брі (Середзем'я]] до [[Рівенділ|Рівендолу]], уникаючи головної дороги, яка перебувала під наглядом ворога. Уночі того ж дня у логовині на західному схилі Грозової на мандрівників напала п'ятірка [[Назґули|назґулів]] на чолі з [[Назґули|Королем-Чаклуном]], який поранив [[Фродо Торбин]]а морґульським клинком, однак їх вдалося відігнати. Наступного ранку [[Араґорн]] увів [[Гобіти|гобітів]] з Вітрової у бік [[Рівенділ|Рівендолу]].
 
== Сторожова вежа Амон-Сул ==
Вежа Амон-Сул була сторожовою вежою на горі Вітровій. За словами [[Араґорн]]а "«колись вона була високою та гарною"», однак наприкінці Третьої Епохи від неї лишилися самі руїни. Вежу було збудовано [[Еленділ]]ом у перші дні існування [[Арнор|Північного Королівства]] близько 3320 року Другої Епохи. У цей же час усі сім [[Палантири|палантирів]] було поділено між обома Королівствами [[Дунадани|дунаданів]] та розташовано у різних місцях [[Арнор]]у та [[Ґондор]]у. [[Палантири|Камінь]] Амон-Сул був головним з [[Палантири|палантирів]], який використовувався для зв'язку з [[Ґондор]]ом. Він зберігався на круглому столі з чорного мармуру з отвором у тому місці, де розташовувався [[Палантири|камінь]].
 
У "«[[Братство Персня|Братстві Перстеня]]"» [[Араґорн]] розповідав, що за легендою на вершині вежі Амон-Сул [[Еленділ]] чекав на прибуття [[Ґіл-ґалад]]а з військом у часи Останнього Союзу та війни з [[Саурон]]ом.
 
Коли [[Арнор]] розпався на три частини після 861 року Третьої Епохи, вежа Амон-Сул залишилася за Артедайном та панувала над східною дорогою з Кардолану до Рудауру. На ній було розташовано спеціальну варту, яка мала опікуватися вежею та [[Палантири|палантиром]]. Однак Кардолан та Рудаур також заявляли свої претензії на вежу та [[Палантири|камінь]], через що між трьома королівствами точилися постійні суперечки.
 
1356 року укріплення на Грозогорах були атаковані військами Рудауру, яким тоді правив лихий вождь горян, що увійшов у спілку з [[Анґмар]]ом. Під час цього нападу загинув артедайнський король Арґелеб І. Його син Арвелеґ відбив напад ворогів та протягом багатьох років захищав Грозогори. Однак 1409 року Вітрову було взято у облогу великим силами [[Анґмар]]у, Арвелеґ загинув, а вежу Амон-Сул було спалено та сплюндровано. Її [[Палантири|палантир]], утім, артедайнським воякам удалося врятувати, однак пізніше його було втрачено разом з кораблем, на якому загинув у водах затоки Форохель Арведуї, останній король Артедайну.
 
== У кінематографі та мистецтві ==
Вітрова та вежа Амон-Сул показано у мультиплікаційному фільмі 1978 року "«[[Володар перснів (мультфільм)|Володар Перстенів]]"», режисера Ральфа Бакши (хоча їхні назви там не наводяться), а також у [[Володар Перснів (кінотрилогія)|кінотрилогії Пітера Джексона]] 2001-2003 2001–2003&nbsp;р. На відміну від авторського тексту "«[[Братство Персня|Братства Перстеня]]"», де залишки вежі описуються лишень як поросле травою кам'яне кільце, у [[Володар Перснів (кінотрилогія)|фільмі Джексона]] на руїнах вежі збереглися, принаймні, залишки стін першого поверху зі сходами, які ведуть усередину будівлі та майже цілими статуями навколо того, що колись було чимось на зразок зали. Сцену було відзнято у студії. Шлях [[Араґорн]]а та четвірки [[Гобіти|гобітів]] до Вітрової було відзнято на фермі у окрузі Порт Вайкато у Новій Зеландії<ref>Ian Brodie, The Lord of the Rings Location Guidebook, Harper Collins 2002 (ISBN 1-86950-491-7) page 24.</ref>.
 
Вежа Амон-Сул також присутня у кількох відеоіграх, створених за мотивами творів [[Джон Рональд Руел Толкін|Толкіна]] та [[Володар Перснів (кінотрилогія)|кінотрилогії Джексона]], як-от: "«Братство Перстеня"», "«Володар Перстенів: Завоювання"», "«Володар Перстенів Online"» та "«Битва за Середзем'я ІІ"» (на бонусній мапі, доступній лише у колекційному виданні).
 
== Примітки ==
Рядок 29:
 
== Джерела ==
* J.R.R.Toklien. The Lord of the Rings. 50th Anniversary edition. Houghton Mifflin Company. Boston -&nbsp;— New York, 2004;
* Tolkien, J. R. R. (1977), Christopher Tolkien, ed., The Silmarillion, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-25730-1;
* Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-29917-9;
Рядок 35:
* Hammond, Wayne; Scull, Christina (2005), The Lord of the Rings: A Reader's Companion, London: HarperCollins, ISBN 0-00-720907-X;
* Jorneys of Frodo. An Atlas of J.R.R.Tolkien's The Lord of the Rings by Barbara Strachey. HarperCollinsPublishers, 1981;
* Толкін, Дж. Р. &nbsp;Р. &nbsp;Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. -&nbsp;— Львів: Астролябія, 2006, 1088 с., ISBN 966-8657-18-7;
* Толкін, Дж. Р. &nbsp;Р. &nbsp;Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. -&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008, 416 с., ISBN 978-966-8657-24-5;
* [[:en:Weathertop]]&nbsp;— стаття англомовної Вікіпедії.
 
== ДивисьДив. також ==
* [[Араґорн]]
* [[Арнор]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Амон-Сул