Торпедо (Москва): відмінності між версіями

Першим роком тріумфу і датою, яка золотими літерами вписана у історію «Торпедо», став [[1960]] рік. Федерація футболу СРСР вирішила провести турнір у двох підгрупах, звідки по 3 найкращі команди виходили б у фінальний турнір. Москвичі впевнено виграли свою підгрупу і потрапили до шістки найсильніших. Там торпедівці до останніх турів йшли на рівні з [[Динамо (Київ)|«Динамо» (Київ)]] і все вирішив матч між цими колективами у Києві за тур до кінця чемпіонату. Кияни на власному полі поступились 1:2 і Торпедо вперше стало чемпіоном Радянського Союзу. Буквально через два тижні автозаводці зробили дубль — у фіналі Кубка вони у драматичному поєдинку вирвали перемогу у тбіліського «Динамо» вже у додані хвилини — 4:3 (Іванов і Гусаров забили по 2 голи). Вперше тамким численним було представництво «Торпедо» у списку «33 найкращих» — 10 гравців. Під першими номерами туди потрапили правий крайній нападник [[Слава Метревелі]] і правий напівсередній [[Валентин Іванов]]. Під другими: оборонці А.[[Медакін Олександр Георгійович|О. Медакін]], В. Шустіков та Л. Островський, півоборонці Валерій Воронін і М. Маношин та нападники Геннадій Гусаров і Б. Батанов. Номер 3 серед лівих крайніх форвардів зайняв О. Сергєєв. Приз газети «Труд» найкращому бомбардирові отримав [[Геннадій Гусаров]] за 6 голів у фінальному турнірі (12 всього), поділивши цю нагороду із тбілісцем [[Калоєв Заур|Зауром Калоєвим]] (20 голів, але без голів у фінальній групі).

Перед чемпіонатом-62 залишив клуб багаторічний наставник, який зробив його чемпіоном — [[Віктор Маслов]]. Сезон «Торпедо» провело на середньому рівні, зайнявши 7 місце. Тренери не були задоволені ігровою формою зірок Вороніна, [[Медакін Олександр Георгійович|Медакіна]], Островського, Метревелі та Іванова. Після завершення першості чимало провідних футболістів покинуло команду — [[Слава Метревелі]] перейшов до «Динамо» (Тбілісі), [[Леонід Островський]] перебрався до Києва, а [[Геннадій Гусаров]] пішов у московське «Динамо».