Східне Поділля: відмінності між версіями

 

Для Східного Поділля притаманні невеликі міста з населенням не більше 40,0 тис. мешканців. Найбільшими з таких міст є районні центри Вінниччини Жмеринка, Могилів-Подільський, Хмільник, Гайсин та інші, а також Гайворон на Кіровоградщині і Балта на суміжній території Одещини. Найбільшим індустріальним та культурним центром Східного Поділля є обласний центр Вінниця. Край багатий на природні та історико-культурні пам’ятки, зокрема це Державний історико-культурний заповідник «Буша», комплекс Палацу Потоцьких в Тульчині, Палац Щербатової у Немирові, садиба баронеси фон Мекк, Троїцький монастир та костел Тринітаріїв у Браїлові, пасмо Мурафських Товтрів на південному заході області, Іллінецький метеоритний кратер поблизу Іллінців, Дністровський каньйон, діюча вузькоколійна залізниця Рудниця – Гайворон - Голованівськ та ін.

Історичний поділ Поділля на Східне і Західне відбувся в 1434 році, коли внаслідок припинення існування незалежного Подільського князівства, яке логічно продовжувало державну традицію вже не існуючих Київської та Галицько-Волинської Русі, Східне Поділля відійшло до Великого князівства Литовського, Руського і Жмудського, де було створене Брацлавське воєводство.

Західне Поділля, що охоплює територію сучасних Тернопільської та Хмельницької областей, разом за Галичиною було інкорпороване Польським Королівством, де було створене Подільське воєводство з центром у Кам’янці-Подільському.