Маньчжурія: відмінності між версіями

8468 байтів вилучено ,  9 років тому
Файл:Manchukuo Coat Of Arms.svg|Герб Маньчжурії<br />(1932—1945)
</gallery></center>
 
== Український рух ==
 
Після [[Революція 1917 року в Росії|революційних подій 1917 року в Російській імперії]], значно активізувався й [[національно-визвольний рух]] [[українці|українців]] у Маньчжурії. Провідником цього руху була Маньчжурська округа з окружною радою в Харбіні (створена 1917 p.), яка очолила організоване українське життя в Маньчжурії.
 
Маньчжурська окружна рада підтримувала тісні зв'язки з Києвом і після III З'їзду вирішила послати до [[Уряд УНР|українського уряду]] свою делегацію, яку очолив голова Ради [[Петро Твердовський]]. Делегація прибула до Києва наприкінці травня [[1918]] p. Після приїзду П.Твердовський передав від імені Маньчжурської окружної ради до [[Уряд УНР|Міністерства закордонних справ України]] таку петицію:
 
# Вимагати від російського уряду визнати далекосхідний [[Зелений Клин]] частиною України;
# Негайно відкликати з Зеленого Клину всі озброєні російські частини і передати наявну зброю українським властям;
# Призначити українського старосту на весь край, долучаючи сюди й смугу відчуження Маньчжурської залізниці;
# Призначити військового начальника краю, за винятком Маньчжурії;
# Призначити начальника Заамурської округи, який там був і раніше;
# Тимчасово залишити всі власті, які там були до більшовиків, до особливого розпорядження українського уряду;
# Утворити при міністерстві в Києві спеціальний відділ у справах Зеленого Клину;
# Дозволити мати своє власне військо;
# До Харбіну, як міжнародного міста, призначити українського консула;
 
І хоча тоді П.Твердовського було номіновано українським консулом на Далекому Сході, а головам окружних рад були надані певні консульські повноваження «по захисту прав і інтересів українських громадян у Московщині», об'єктивно військово-політична ситуація, яка складалася
тоді не на користь Української держави, не сприяла вирішенню проблеми Зеленого Клину, як того хотіли маньчжурські українці.
 
Коли Твердовський повернувся до Харбіну, становище на Далекому Сході було вкрай складне. [[Чехи|Чеські]] підрозділи почали боротьбу з [[Більшовики|більшовиками]], і влада в Сибіру опинилася в руках уряду на чолі з Вологодським. Вологодський і провід чесько-словацьких легіонів дали дозвіл Твердовському утворити на Далекому Сході українське військо з місцевих українців. Проте незабаром реакційні російські кола, що прийшли до влади в [[Сибір|Сибіру]] й на Далекому Сході, почали цьому перешкоджати, а далі&nbsp;— й забороняти.
 
29 червня 1918 p. владу на Амурщині захопив російський [[есер]] Алексєєвський. Він провів арешти найактивніших українців, заборонив окружну раду.
 
Національний рух в Маньчжурії підтримував тісні зв'язки з представниками [[Зелена Україна|Зеленої України]]. 24 жовтня у [[Владивосток|Владивостоці]] відбувся IV Український далекосхідний надзвичайний з'їзд. Керував з'їздом [[Микола Новицький]], його заступниками були [[Федір Стешко]] й [[Федір Тоцький]], писарями&nbsp;— [[Дмитро Боровик]] та [[Степан Кукуруза]]. Склад представників на цьому з'їзді був непропорційний: майже не було селян, зовсім не було представників від [[Забайкалля]]; з [[Примор'я]], за винятком Владивостока, також прибуло мало делегатів. Зате з Маньчжурії&nbsp;— понад третини всіх учасників. Крім того, консул П. Твердовський запросив на з'їзд двох представників козацтва.
 
Делегати схвалили прокламацію «До народів світу» із закликом визнати за Україною право повної національної незалежності. Крім того, вони висували свої обґрунтовані вимоги здобути собі автономні культурні права на своєму терені.
 
З'їзд обрав Секретаріат розширеного складу. До нього ввійшли [[Глушко-Мова Юрій|Юрій Мова]], [[Федір Стешко]], [[Йоакинф Осипенко]], [[Антон Родіонов]] і [[Яків Сигницький]].
 
Чимало уваги IV З'їзд приділив організації національного українського війська на Далекому Сході. Коли спроба організувати український полк на ст. Ехо в Маньчжурії не вдалася (акція консула П. Твердовського та [[Хрещатицький Борис Ростиславович|генерала Б. Хрещатицького]]), Секретаріат порозумівся щодо цього з генералом [[Іванов-Ринов|Івановим-Риновим]], призначеним головнокомандуючим всього Далекого Сходу. Генерал Вериго дістав від Іванова-Ринова розпорядження організувати українське «Вільне Козацтво» та склав угоду з Секретаріатом, що той у справах «Вільного Козацтва» буде підпорядкований Крайовій раді.
 
Проте, через репресії діячів українського руху спочатку білогвардійцями, а після повної окупації Далекого Сходу більшовиками та встановлення режиму [[червоний терор|червоного терору]], національно-визвольний рух було ліквідовано. Українці, яким вдалося врятуватися, здебільшого переселялися до Маньчжурії. Але активні дії зі створення національної автономії тимчасово відійшли на другий план.
 
== ОУН на Далекому Сході ==
82 881

редагування