Валуєвський циркуляр: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Geohem (обговорення | внесок) м видалення дублювання |
||
Рядок 56:
Після остаточного знищення царатом української державності (ліквідація гетьманського правління, зруйнування [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]], самостійності правової системи в Україні, запровадження загальноросійського адміністративно-теріторіального устрою тощо) Валуєвський циркуляр засвідчив колоніальне політітичне становище України<ref name="юр" />. Почавши з утисків щодо української культури (підпорядкування української церкви московському патріархатові, фактична заборона українського книгодрукування, сприяння занепаду Києво-Могилянської академії та ін.), самодержавна Росія Валуєвським циркуляром продовжила політику зросійщення і репресій, фактично поставивши українську літературу поза законом<ref name="юр">[http://cyclop.com.ua/content/view/239/58/1/6/ Стаття "ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР 1863"] Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1</ref>.
▲Циркуляр був 12 липня схвалений імператором Олександром ІІ та 18 липня розісланий П. Валуєвим для виконання Київському, Віленському, Ризькому, Одеському і Петербурзькому цензурним комітетам, а також окремим цензорам у Казані та Дерпті (нині Тарту)<ref name="міллер" />. Відтоді цензори часто забороняли видання будь-яких українських книг, так що вже через 8 років, за висловом історика Миколи Костомарова<ref>[http://www.vox.com.ua/data/osnovy/2006/07/19/valuyevskyi-tsyrkulyar-1863-roku.html Валуєвський циркуляр 1863 року]</ref>, українська література в кордонах Російської імперії фактично припинила своє існування.
Обер-прокурор Синоду і шеф жандармів циркуляр підтримали, лист останнього містив лише одну фразу: «Я в печатании книг на малороссийском языке, предназначаемых для простонародья, не нахожу ни пользы, ни необходимости»<ref name="міллер" />.
| |||