Цертелєв Микола Андрійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м стильові правлення
вікі
Рядок 1:
'''Мико́ла Андрійович Церте́лєв''' (''Церетелі''; *[[1790]], [[Хорол (місто)|Хорол]]  — †8([[20 вересня]] [[1869]])  — фольклорист, один із перших дослідників і видавців української народної поезії.
 
Народився у м. Хоролі (тепер Полтавська область) у родині грузинського князя. Попри грузинське походження і російське виховання став глибоким шанувальником культури українського народу.
 
В 1814 закінчив [[Московський університет]].
 
У 1819 опублікував у Петербурзі «Опыт собрания старинных малороссийских песен». У передмові збірки зазначав, що українську народну пісню ставить вище найталановитіших романів і поем, оскільки ці пісні демонструють геній і дух народу. Вивчав звичаї українського народу, наголошуючи, що українці завжди відзначались чистотою моралі. Брав участь у роботі громадської організації Вільного товариства аматорів російської словесності. Займався теоретичними проблемами фольклору: вивчав жанрову специфіку, класифікацію фольклорних видів. Засуджував підробки під фольклорно-етнографічні твори, що мали місце в добу романтизму у 1820-40 роках. Вивчав «Слово о полку Ігоревім». У 1830-х почав працювати інспектором Полтавського інституту шляхетних дівчат, помічником попечителя Харківського навчального округу. Підтримував особисті контакти з українськими діячами першої половини 19 ст., зокрема з Т.Шевченком. Сприяв Т. Шевченкові у поширенні на Харківщині «Живописной старины».
 
'''Мико́ла Цертелє́в''' Церетелі 1790—1869 1790–1869 — український і російський фольклорист, один з перших дослідників і видавців української поетичної народної творчості. За походженням з грузинського князівського роду. Його збірник «Опит собрания старинных малороссийских песен» (Санкт-Петербург, 1819) поклав початок українській [[фольклористика|фольклористиці]]. Першим опублікував зразки українських [[думи|дум]], записаних на Полтавщині.
 
'''Цертелєв (Церетелі) Микола Андрійович''' (14.05.1790 –20−20.09.1869  м. Моршанськ Тамбовської губернії). Представник українсько-грузинської князівської династії Церетелі. Народився у м. Хоролі Полтавської губернії. Після отримання домашньої освіти служив у Чернігівському повітовому козацтві. В 1810 році вступив до Харківського університету, в 1814 став студентом етико-філологічного факультету Московського університету. Після закінчення в 1819 році поступив на службу в Міністерство фінансів. З 1823 був директором училищ Тамбовської, потім Полтавської губерній, з 1839 по 1859 — помічник куратора Харківського навчального округу. В цей період організовував в своєму будинку літературні вечори для харківських студентів і професури. В 1861  р. вийшов у відставку. Автор ряду поетичних творів та робіт по літературознавству (книга «Опыт общих правил стихотворчества», видана в 1820 році, була удостоєна срібної медалі Російської Академії наук). Відомий фольклорист і етнограф. Збирав українські кобзарські пісні. Видав збірку «Опыт собрания старинных малороссийских песней» (1818  р.). Був активним членом Вільного Товариства любителів російської словесності, в останні роки життя — Московського товариства російської словесності. Батько Д. М.  Цертелєва.
 
{{Вікіфікувати}}