Павло (Конюшкевич): відмінності між версіями

'''Павло Конюшкевич''' ''справжнє ім'я Петро Конюшкевич'' ({{н}} [[1705]], м. [[Самбір]] Львівської обл.  — 04.11.{{†}} [[4 листопада]] [[1770]], м. [[Київ]])  — православний святий, чернець, педагог, митрополит Тобольський і всього Сибіру.

Народився 1705  р. в родині міщан, які походили з прикарпатського с. Конюшки (тепер с. Луки неподалік м. Самбора).

Навчався у Самбірській братській школі, вищу освіту отримав у [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянській академії]]. Чернечий постриг прийняв у [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]] в 1733  р. Наступного року був висвячений на ієродиякона. З цього часу розпочав свою викладацьку діяльність в Академії, а згодом, після повернення до Лаври, став скарбником друкарні.

У 1741  р. його викликали в Москву на посаду проповідника Московської слов’янослов'яно-греко-латинської академії (1741-17431741–1743). З 1744  р. в сані архімандрита керував Юр’ївськимЮр'ївським монастирем у Новгородській єпархії. До 1745  р. з його ініціативи було збудовано приміщення для ризниці, яке збереглося до сьогодні. Збереглася також огорожа східної частини монастиря (1752-17571752–1757).

У 1758  р. був висвячений на митрополита Тобольського і всього Сибіру. Багато сил віддав на утвердження в цих краях православної віри. Звернув особливу увагу на Тобольську семінарію, перетворивши її на значний центр освіти і культури Сибіру.

Діяльність св. Павла викликала невдоволення з боку місцевих священиків. Вони знайшли підтримку у обер-прокурора Синоду І. Меліссіно. Павла за несправедливими звинуваченнями було викликано до Петербургу. Справжньою причиною невдоволення у «верхах» була послідовна діяльність св. Павла, спрямована проти втручання світської влади у справи церкви й наміру секуляризувати її землі. Він був, як вважав митрополит Іларіон (Огієнко), «однодумцем митрополита Арсенія (Мацієвича) щодо оборони святої Православної Церкви», а головне  — «це був високоосвічений ієрарх, українець, ...… першорядний проповідник і богослов. Вперто говорив до всіх українською мовою».

4 листопада (за старим ст.) 1770  р. після тривалої хвороби він помер «з усяким християнським порядком», як доповідав синоду архімандрит Лаври. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври в приділі св. Стефана.

З 1910  р. почалася підготовка до канонізації. У зв`язку з цим 1912  р. його останки разом з дерев`яною труною було перекладено до нової гробниці  — бронзової, визолоченої, з карбованими зображеннями житія св. Павла Тобольського. Канонізований у 1984  р.