Бачинський Юліан Олександрович: відмінності між версіями

'''Бачинський Юліан''' (*[[1870]], [[Новосілка (Підгаєцький район)|Новосілка]], [[Тернопільщина]] — †[[1940]], [[Ленінградська область]], ([[ГУЛАГ]])) — український політичний і [[громадський діяч]], [[публіцист]], член [[Українська Радикальна Партія|Української радикальної партії]], а з [[1899]] року — [[Українська соціал-демократична партія|Української соціал-демократичної партії]], [[дипломат]].

 

Навчався у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському]], Берлінському університетах. Активний учасник [[Українська революція 1917-1921|української революції 1917-20 років]]. Голова дипломатичної місії [[УНР]] у Вашингтоні (1919-21). Як організатор соціал-демократичної партії [[Галичина|Галичини]], вірив у можливість співпраці з російськими більшовиками, за що поплатився власним життям (в 30-ті роки повернувся в [[УРСР]] і був репресований).

 

Наприкінці [[1934]] року був звинувачений в антирадянській терористичній діяльності. Був заарештований та засуджений на 10-річне ув'язнення і перебував у виправно-трудових таборах [[ГУЛАГ]]у в [[Ленінградська область|Ленінградській області]], де й помер.

 

Бачинський — [[автор]] політологічної праці "Україна irredenta" – "Україна невільна" (1895), [[книга|книги]] «Українська еміграція в Америці» (1914), «Більшовицька революція і українці» (1928) та інших.