Велика ідея: відмінності між версіями

Поразка Греції у [[Греко-турецька війна 1919—1922|Греко-турецькій війні 1919—1922]] років не тільки стала основною перешкодою для здійснення Великої ідеї, але фактично унеможливила подальше втілення ідей панеелінізму та енозісу. За [[Лозаннський мирний договір 1923|Лозаннським мирним договором 1923]] року острови Імброс та Тенедос передавались Туреччині. Також за умовами договору Греція втратила Північний Епір на користь [[Албанія|Албанії]], а також грецький регіон навколо міста Смірна (нині [[Ізмір]]) у Малій Азії та Східну Фракію на користь Туреччини.

 

 

Після закінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Греція отримала в [[1945]] році в якості компенсації за вторгнення італійської армії [[Беніто Муссоліні]] острови [[Додеканес]]у. Також до 1960 року тривав [[енозіс]]&nbsp;— потужний рух греків-кіпріотів за об'єднання з історичною батьківщиною Грецією, який також сходив до Великої ідеї.<ref>Jan Asmussen: „Wir waren wie Brüder". Zusammenleben und Konfliktentstehung in ethnisch gemischten Dörfern auf Zypern. Verlag Lit, Münster 2001, ISBN 3-8258-5403-5, S. 151.</ref>