Лучинці: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 38:
Перша письмова згадка про село належить до 1475 року. Жителі Лучинців брали участь в аграрному страйку 1906 року.
ЛУЧИНЦІ — село, центр сільської Ради, лежить на лівому березі річки Гнилої Липи, за 8 км від районного центру Рогатина. Населення — 1471 чоловік. Сільській Раді підпорядковане село Обельниця.
Працюють школа, клуб, бібліотека, медпункт, магазини. Зведено понад 500 житлових будинків.
Перша письмова згадка про село належить до 1475 року. Жителі Лучинців брали участь в аграрному страйку 1906 року.
У серпні 1920 року частини 8-ї дивізії Червоного козацтва та 41-ї стрілецької дивізії Червоної Армії визволили село від білополяків.
Воїнам Радянської Армії та односельчанам, які загинули па фронтах Великої Вітчизняної війни, споруджено пам'ятник.
Засноване 1475
Населення 1192
Площа 15,143 км²
Густота населення 78,72 осіб/км²
Поштовий індекс 77046
Адмiнiстративний рiвень Селo
Наша Церква
Про історію церковного життя в с. Лучинці на Івано-Франківщині до 1923 р. дізнаємося із «Хроніки парафії і церкви в с. Лучинці», написаної о. Осипом Яворським. Перша відома в Лучинцях дерев’яна церква була збудована щонайменше в середині XVІІ ст. Наступна була споруджена на Гандзиній горі за кошти о. Степана Базилевича впродовж 1743–1759 р., однак 1780 р. вона згоріла. Відтак, у 1781 рр., на іншому місці, на пагорбі, було зведено дерев’яну церкву Святого Миколая.
Саме церква Святого Миколая стала першим храмом, у якому була виставлена для народного вшанування Лучинецька ікона Богородиці. Свої чудотворні властивості ікона стала проявляти в 1860 р., коли висіла на стіні у сільській хатині Миколи та Анни Кугнатів. Старенька, закопчена і почорніла, вона самовідновилася на очах господарів. Оновлену ікону величною процесією перенесли до храму і встановили в головному вівтарі. Святіший Отець Пій ІХ у 1861 р. надав Лучинцям право повного відпусту на такі свята: Співстраждання Пресвятої Богородиці (10 - та п’ятниця після Воскресіння), Успіння Пресвятої Богородиці та Покрови Пресвятої Богородиці.
Упродовж 1901–1903 рр. на місці дерев’яного храму було збудовано сучасну муровану церкву Святого Миколая. А для поклоніння чудотворній іконі спеціально спорудили муровану каплицю. У 1906 р., під час паломництва духовенства і мирян УГКЦ до Єрусалима, Митрополит Андрей (Шептицький) посвятив Лучинецьку ікону Богородиці перед Гробом Господнім. Того ж року він відновив своєю Грамотою відпусти, надані Папою Римським Пієм ІХ.
Під час Першої світової війни біля каплиці вибухнув гарматний снаряд і вона загорілася. Було знищено майже все, крім тієї частини стіни, де висіла ікона Пресвятої Богородиці. Дивом врятований образ перенесли до церкви.
Значних руйнувань у воєнний час зазнала і сама церква, як ззовні, так і зсередини. Знищено було все церковне майно, вціліла лише ікона Богородиці. Пошкоджену церкву відновили тільки у 20-х рр. минулого століття.
Чудотворні властивості ікони Богородиці проявлялися і в наступні десятиліття. Ще за атеїстичного радянського режиму регент церкви, рятуючи дзвони від знищення, закопав їх, але нікому не сказав де. Коли мешканці схотіли побудувати дзвіницю, вони щиро молилися до Богородиці перед чудотворною іконою, щоб віднайшлися старі дзвони. І вони знайшлися під час закладення фундаменту для нової дзвіниці.
== Посилання ==
| |||