Солодкий смак: відмінності між версіями

орфографія, оформлення, доповнення
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (робот додав: en:Sweetness, es:Sabor dulce)
(орфографія, оформлення, доповнення)
[[ImageЗображення:Taste buds.svg|thumb|110px160px|right|Рецептори солодкого переважно розташовані на язиці в зоні 4]]
'''Солодкий смак'''  — один з чотирьох (або п'яти) «[[Основні смаки|основних смаків]]», що традиційно розрізнювались людилюдьми в різних країнах та культурах.
{{Main|Смак}}
СолодкийНаявність смаксолодкого смаку зазвичай асоціюють із присутністю [[цукор]]у, але відчуття солодкого виникає також від [[гліцерин]]у, деякіхдеяких білкових сполук, амінокислот ([[аспартам]]). Одним з хімічних носіїв «солодкого» є [[гідроксогідрокси-группигрупи]] в великих органічних молекулах  — розчинні [[вуглеводи]], а також [[поліол]]и: [[сорбіт]], [[ксіліт]]. Рецептори солодкого — [[G-протеїни]] - особливо щільно розміщені на на [[Язик|язиці]] в певних зонах (див. мал. 1).
 
[[Image:Taste buds.svg|thumb|110px|right|Рецептори солодкого переважно розташовані на язиці в зоні 4]]
== Рецептори солодкого ==
Рецептори солодкого &nbsp;— [[G-протеїни]] -&nbsp;— особливо щільно розміщені на на [[Язик|язиці]] в певних зонах (див. мал. 1). Використовуеться система «вторинних посередників» [[цАМФ]], повязана з H<smallsup>+</smallsup>-каналами, [[рецепція|рецепціею]] «[[Кислий смак|кислого смаку]]».
 
Солодкі речовини різної природи можуть мати різні додаткові тони смаку, наприклад [[сахарінсахарин]] тільки в самих малихнайменших концентраціях сприймається, як солодке, таа при більших &nbsp;— має чіткий «[[металевий присмак]]».
{| class="wikitable" border="1"
|+ Середньостатистичні пороги виявлення деяких солодких речовин для людини (у [[моль|мілімолях]])
![[Молекула]]!!Поріг
|-
|[[Цукроза]]||10 mM
|-
|[[Лактоза]]||30 mM
|-
|[[1-пропіл-2-аміно-4-нітробензол]]||2*10<sup>-3</sup> mM
|}
<!--Используется система «вторичных посредников», конкретно [[цАМФ]], связанная с H<small>+</small>-каналами, то есть рецепцией «кислого вкуса». Необходимо минимум 2 разных вида «рецепторов сладкого» для того, чтобы мозг ощутил «сладость».
 
 
== Рецепторы сладкого ==
Despite the wide variety of chemical substances known to be sweet, and knowledge that the ability to perceive sweet taste must reside in [[taste bud]]s on the [[tongue]], the biomolecular mechanism of sweet taste was sufficiently elusive that as recently as the 1990s, there was some doubt whether any single "«sweetness receptor"» actually exists.
 
The breakthrough for the present understanding of sweetness occurred in 2001, when experiments with [[laboratory mice]] showed that mice possessing different versions of the [[gene]] T1R3 prefer sweet foods to different extents. Subsequent research has shown that the T1R3 protein forms a complex with a related protein, called T1R2, to form a [[G-protein coupled receptor]] that is the sweetness receptor in mammals.<ref>Li X, Staszewski L, Xu H, Durick K, Zoller M et al.