Відмінності між версіями «Зарницька Єфросинія Пилипівна»

категоризація, вікіфікація
(категоризація, вікіфікація)
[[Файл:Зарницька.JPG|thumb|Єфросинія Зарницька]]
'''Єфроси́нія Пили́півна Зарни́цька''' (''Єфросинія Пилипівна Азгуріді''; * [[16 лютого|4(16) лютого]] [[1867]], [[Одеса]] - — † [[30 червня]] [[1936]], [[Первомайськ (Миколаївська область)]])  — відома українська актриса, співачка.
 
== Біографія ==
Народилася 1867 року в м. [[Одеса|Одесі]] у родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки Є. Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі Катеринівці тодішньої Херсонської губернії (тепер це Первомайський район Миколаївської області). Майбутня актриса брала участь у хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах. Під час однієї з таких вистав, улітку 1888 року, Єфросинію побачив [[Кропивницький Марко Лукич|М. Кропивницький]], який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени.
 
Є.Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом Зарницька у новосформованій трупі М.Кропивницького 26 січня 1889  р. в Катеринославі. Нову трупу М.Кропивницький створив з талановитої творчої молоді. До складу трупи періодично вступали і уже прославлені на той час майстри національної сцени, спостереження за грою яких (або гра у партнерстві) сприяли професіональному зростанню початківців. Постійне розширення М.Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже наприкінці 1891 року М.Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем.
 
Зарницька грає ролі Наталки ("«Наталка Полтавка"» [[Котляревський Іван Петрович|І.Котляревського]]), Прісіньки ("«Шельменко-денщик"» [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г.Квітки-Основ'яненка]]), Галі ("«Назар Стодоля"» [[Шевченко Тарас Григорович|Т.Шевченка]]), Галі ("«Гаркуша"» [[Стороженко Олекса Петрович|О.Стороженка]]), Олени ("«Не ходи, Грицю, на вечорниці"» [[Александров Володимир Степанович|В.Александрова]]), Кулини ("«Чорноморці"» [[Старицький Михайло Петрович|М.Старицького]]-[[Лисенко Микола Віталійович|М.Лисенка]]), Горпини, Вусті ("«Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка"», "«За двома зайцями"» М.Старицького), Ярини, Оришки ("«Невольник"», "«Пошились у дурні"» М.Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М.Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі.
 
З вересня 1893 по вересень 1894  рр. Зарницька — провідна актриса [[Деркач Георгій Йосипович#Трупа Деркача|трупи Г.Деркача]]. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 — на початку 1894  рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь.
 
З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О.Суслова і О.Суходольського (1894-1898 1894–1898 рр.), О.Суслова (1898-1909рр1898–1909 рр.) та інших театральних трупах (1909-1914 1909–1914 рр.). Учень М.Кропивницького, О.Суслов (1857-19291857–1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888-18921888–1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом.
 
З 1914 по 1924  рр. Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха ("«Наталка Полтавка"» І. Котляревського), Фенна Степанівна ("«Шельменко-денщик"» Г.Квітки-Основ'яненка), жінка Тараса ("«Тарас Бульба"» М.Старицького), Гордиля ("«Циганка Аза"» М.Старицького) та ін. (У 1918-1919 1918–1919 рр. ім’яім'я Зарницької зустрічається на афішах українського драматичного театру в Одесі та Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди у цей період на Україну.)
 
У 1924 році Зарницька повертається на Україну. Разом із своїм братом, актором М.Клодницьким вона організовує у с. Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району.
 
З 1926 року Зарницька — актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у Державний український Червонозаводський театр). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими — Харитина ("«Республіка на колесах"» Я.Мамонтова), Морочинська ("«Молода кров"» В.Винниченка), хазяйка пансіонату ("«Вовчі душі"» Д.Лондона), Софія Петрівна ("«Розлом"» Б.Лавреньова), Чирвиха ("«Диктатура"» І.Микитенка) та інші.
 
З 1931 році мешкала в м. [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайську]]. Зіграла велику роль в становленні Первомайського народного театру. Померла в 1936 році в м. Первомайську. Похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась).
 
== Посилання ==
* [http://www.lib.ua-ru.net/inode/18977.html КІНЗЕРСЬКА Тетяна Петрівна ЄФРОСИНІЯ ЗАРНИЦЬКА В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ]
 
[[Категорія:Статті без карток про акторів]]
[[Категорія:Померли 30 червня]]
[[Категорія:Померли 1936]]
[[Категорія:Персоналії:ПервомайськПомерли у Первомайську (Миколаївська область)]]
[[Категорія:Уродженці Одеси]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]