'''Зачарована Десна''' — [[автобіографія|автобіографічнийавтобіографічна]] твірповість, спогади [[Довженко Олександр Петрович|Олександра Довженка]] про [[дитинство]] в рідному селі на Чернігівщині. Твір сповнений тонкого, можна сказати, "англійського" гумору. Повість є гімном річці Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя.
Автор змальовує свої перші кроки пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...», провіруючого діда-чумака і прадіда Тарасапрабабу-відьмачку, прабабуяка все і всіх проклинала, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря, сільського священика і зустріч селянами Великодня на дахах під час весняного розливу Десни. Спогади ці час од часу переростають у короткі авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності і несвободи», інші лиха й страждання трудових людейселян України і разом з тим — багатство їхніх душ, моральне здоров'я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого», про війну й спалене фашистами село, про ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої' пив колись воду...» і в якому висловлено знамениту формулу: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє».
