|
| Signature = <!-- Підпис.jpg -->
}}{{Othernames|Зарудний}}
'''Мико́ла Я́кович Зару́дний''' (*[[20 серпня]] [[1921]], [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховець]] — †[[25 серпня]] [[1991]], [[Київ]]) — український [[письменник]], [[сценарист]]. Член cпілок [[Національна спілка письменників України|СпілокПисьменників]] письменників(з [[1950]] року) і [[Спілка кінематографістів України|кінематографістів УкраїниКінематографістів]] України.
== Біографія ==
Народився [[20 серпня]] [[1921]] року в селі [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховці]] (тепер [[Сквирський район|Сквирслкого району]] [[Київська область|Київської області]]) в родині [[вчитель|вчителів]]. У [[1939]]–[[1941]] роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у [[Харків|Харкові]]. У [[1942]] році закінчив факультет журналістики [[Казахський університет|Казахського університету]] в [[Алма-Ата|Алма-Аті]]. Брав участь у [[німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]].
Народився [[20 серпня]] [[1921]] р. в с. [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховець]] Київської області в родині вчителів. Закінчив факультет журналістики [[Казахський університет|Казахського університету]] в Алма-Аті (1942). Учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Працював у редакціях обласних газет, був головним редактором [[Київська кіностудія|Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка]] (1961–1963). Друкувався з 1944 —— драматург, прозаїк. Член Спілки письменників України (СПУ) (1950). Навчався в Українському комуністичному інституті журналістики (Харків, 1939—41), закінчив Казахстанський університет (Алма-Ата, нині Алмати; 1942). Учасник 2-ї світової війни. Має бойові нагороди. Працював журналістом у Вінниці. 1961—63 — головний редактор Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка; 1966—69 — секретар правління СПУ, 1981—90 — правління Київської організації СПУ. Почав друкуватися від 1944. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; К., 1962;К) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; К), «Фортуна» (1964; К), «Рим, 17, до запитання» (1969; К), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; К), «Пора жовтого листя» (1974; К) «Маестро, туш!» (1978; К), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; К), "Бронзова фаза " (1985; К) та ін. Більшість п'єс — на теми сільського життя. Відзначений Державною премією України ім. Т. Шевченка 1978 за трагедію «Тил» (1977;К; про воєнне лихоліття), що ставилася у Львівському українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької (режисер-постановник С. Данченко). Автор повісті «Мої земляки» (1950;К), збірка оповідань «Світло» (1961; К), романів «На білому світі» (1967; К), «Уран» (1970; К), «Гілея» (1973; К). За його сценаріями знято х/ф «Веселка» (1959, реж. М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, реж. О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, реж. А. Буковський; всі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), фільми-спекаклі «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».
Працював у редакціях обласних газет, у [[1961]]–[[1963]] роках був головним редактором [[Київська кіностудія|Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка]]. У [[1966]]–[[1969]] роках — секретар правління Спілки письменників України, у [[1981]]–[[1990]] роках — правління Київської організації СПУ.
Помер [[25 серпня]] [[1991]] р. в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52). ▼
▲Помер [[25 серпня]] [[1991]] р.року в [[Київ|Києві ]]. Похований у Києві на [[Байкове кладовище|Байковому цвинтарі ]] (ділянка № 52).
== Фільмографія ==
Автор сценарію фільму «Капітани не запізнюються» (1962, новела у фільмі «Зірочка»).
== Творчість ==
За його п'єсами створені кінокартини:
Почав друкуватися від [[1944]] року. Перші [[п'єса|п'єси]] написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості [[Корнійчук Олександр Євдокимович|О. Корнійчука]]. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.
* «Веселка» (1960),
* «Стежки-доріжки» (1963),
[[Автор]] [[повість|повісті]] «Мої земляки» (1950; Київ), збірка [[оповідання|оповідань]] «Світло» (1961; Київ), [[роман (жанр)|романів]] «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).
* «Тут нам жити» (1973),
* телефільми «Чужий дім» (1962),
За його [[сценарій|сценаріями]] знято:
* «Пора жовтого листя» (1974),
* [[художній фільм|художні фільми]]: «Веселка» (1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисер О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, режисер А. Буковський; всі — Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
* «Вірність» (1977),
* фільми-спекаклі: «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «[[Укртелефільм]]».
* «Тил» (1979) та ін.
== Відзнаки ==
Лауреат [[Шевченківська премія|Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка]] ([[1978]]; разом з [[Данченко Сергій Володимирович|С. В. Данченком]] (режисером-постановником), [[Кипріян Мирон Володимирович|М. В. Кипріяном]] (художником[[художник]]ом), [[Доценко Надія Петрівна|Н. П. Доценко]], [[Максименко Володимир Григорович|В. Г. Максименком]], [[Стригун Федір Миколайович|Ф. М. Стригуном]] (акторами[[актор]]ами) за виставу «Тил» у [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької]])<ref>[http://www.knpu.gov.ua/content/zarudnii-mikola-yakovich Сайт Комітету національних премій України імені Тараса Шевченка]</ref>. Нагороджений [[орден Трудового Червоного Прапора|орденами Трудового Червоного Прапора]], [[орден «Знак Пошани»|«Знак Пошани»]], [[медаль|медалями]].
== Примітки ==
[[Категорія:Члени Національної спілки кінематографістів України]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Персоналії:Київ]]
[[Категорія:Померли в Києві]]
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]
|