Відмінності між версіями «Зарудний Микола Якович»

Народився [[20 серпня]] [[1921]] р. в с. [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховець]] Київської області в родині вчителів. Помер [[25 серпня]] [[1991]] р. в Києві. Закінчив факультет журналістики [[Казахський університет|Казахського університету]] в Алма-Аті (1942). Учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Працював у редакціях обласних газет, був головним редактором [[Київська кіностудія|Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка]] (1961–1963). Друкувався з 1944  —— драматург, прозаїк. Член Спілки письменників України (СПУ) (1950). Навчався в Українському комуністичному інституті журналістики (Харків, 1939—41), закінчив Казахстанський університет (Алма-Ата, нині Алмати; 1942). Учасник 2-ї світової війни. Має бойові нагороди. Працював журналістом у Вінниці. 1961—63 — головний редактор Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка; 1966—69 — секретар правління СПУ, 1981—90 — правління Київської організації СПУ. Почав друкуватися від 1944. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; К., 1962;К) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; К), «Фортуна» (1964; К), «Рим, 17, до запитання» (1969; К), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; К), «Пора жовтого листя» (1974; К) «Маестро, туш!» (1978; К), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; К), "Бронзова фаза " (1985; К) та ін. Більшість п'єс — на теми сільського життя. Відзначений Державною премією України ім. Т. Шевченка 1978 за трагедію «Тил» (1977;К; про воєнне лихоліття), що ставилася у Львівському українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької (режисер-постановник С. Данченко). Автор повісті «Мої земляки» (1950;К), збірка оповідань «Світло» (1961; К), романів «На білому світі» (1967; К), «Уран» (1970; К), «Гілея» (1973; К). За його сценаріями знято х/ф «Веселка» (1959, реж. М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, реж. О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, реж. А. Буковський; всі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), фільми-спекаклі «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».

== НагородиВідзнаки ==

Лауреат [[Шевченківська премія|Державної премії України ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] ([[1978]]; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької)<ref>[http://www.knpu.gov.ua/content/zarudnii-mikola-yakovich Сайт Комітету національних премій України імені Тараса Шевченка]</ref>. Нагороджений [[орден Трудового Червоного Прапора|орденами Трудового Червоного Прапора]], [[орден «Знак Пошани»|«Знак Пошани»]], [[медаль|медалями]].

[[Категорія:ПерсоналіїВипускники заКазахського алфавітомуніверситету]]

[[Категорія:КавалериЧлени ордена Трудового Червоного ПрапораНСПУ]]

[[Категорія:НародилисьЧлени 20 серпняКПРС]]