Ковалівка (Полтавський район): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Pavlo1 (обговорення | внесок) →Історія: доповнення |
Pavlo1 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 56:
Під час [[Велика Північна війна|Північної війни]] [[16 березня]] [[1709]] шведи спалили село. Це, за словами шведського [[лейтенант]]а Ліда, була помста жителям за підтримку росіян.
Про історію Ковалівки можна багато дізнатися з записок відомого українського [[мемуарист]]а [[XVIII століття]], [[Лубенський полк|лубенського]] наказного [[полковник]]а [[Маркевич Яків Андрійович|Якова Андрійовича Маркевича]]. У четвер [[7 жовтня]] [[1731]] року в «Щоденнику» Маркевич пишсав: ''«Выехалем з Полтавы в дорогу к Орчику и уехавши верст з 10 через Ворскло реку, якая под Полтавою течет, приехалем до слободки генерала Девейзбаха у Коломака речки, пятый год осаженной, в 50 хат, состоящей, а зовёмой двояким чили трояким именем — Коломачок, Генераловка и Ковалювка, где и ночевалем у войта тамошнего…»''▼
Після [[Полтавська битва|Полтавської битви]] Вейсбаху, який привернув увагу [[Петро I Олексійович|Петра I]] були пожалувані земельні угіддя на території Полтавського полку від [[Коломак (річка)|Коломака]] до [[Оріль|Орелі]]. За існуючими у ті часи законами, землі давалися або в довічне і потомственне володіння, або пожиттєве користування певних осіб, на строк їх служби, без права передачі спадкоємцям. У Ковалівці в цей час жили в основному [[козаки]]. Відбуваючи військову службу, вони займалися також [[землеробство]]м, різними [[ремесла]]ми.
▲Про історію Ковалівки можна багато дізнатися з записок відомого українського [[мемуарист]]а [[XVIII століття]], [[Лубенський полк|лубенського]] наказного [[полковник]]а [[Маркевич Яків Андрійович|Якова Андрійовича Маркевича]]. У четвер [[7 жовтня]] [[1731]] року в «Щоденнику» Маркевич пишсав: ''«Выехалем з Полтавы в дорогу к Орчику и уехавши верст з 10 через Ворскло реку, якая под Полтавою течет, приехалем до слободки генерала Девейзбаха у Коломака речки, пятый год осаженной, в 50 хат, состоящей, а зовёмой двояким чили трояким именем — Коломачок, Генераловка и Ковалювка, где и ночевалем у войта тамошнего…»''
Після смерті генерала Вейсбаха [[Карлівська волость]] і усі його володіння, до складу яких входила й Ковалівка, були пожалувані [[Анна Іванівна|імператрицею Анною Іоанівною]] політичному інтригану часів [[Біронівщина|біронівщини]], [[генерал-фельдмаршал]]у [[Мініх Бурхард Кристоф|Бургарду-Крістофу Мініху]]. Після [[заслання]] Мініха у [[1742]] році до [[Сибір]]у [[Єлизавета Петрівна]] подарувала ці землі з населенням у довічне володіння своєму [[фаворит]]у [[Розумовський Олексій Григорович|Олексію Розумовському]]. Згідно з даними [[Рум'янцевський опис Малоросії 1765—1769|Рум'янацевського опису 1765–1769 рр..]] Ковалівка входила до складу другої сотні Полтавського полку.
| |||