Зімін Олександр Олександрович: відмінності між версіями

| заклад = інстітутінститут істороії [[АН СРСР]],

Закінчив історико-філологічний факультет Середньоазіатського університету (1942, в 1938—19411938–1941 навчався на історичному факультеті [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ]]), аспірантуру Інституту історії [[АН СРСР]] у 1947 році. Кандидат історичних наук (1947, дисертація про землеволодіння і господарство Іосифо-Волоколамського монастиря в кінці XV — початку XVIII  ст.). Доктор історичних наук (1959, «І. С. Пересвіт і його сучасники»), [[професор]] (1970).

З 1947 по 1972, одночасно, викладав у [[Російський Державний Гуманітарний Університет|Московському державному історико-архівному інституті]]: [[старший викладач]] (1947—19501947–1950), [[доцент]] (1950—19701950–1970), [[професор]] (1970—19731970–1973).

Фахівець у галузі [[Історія|історії]] [[Росія|Росії]] з XI по XVIII  ст. Автор численних фундаментальних праць з проблем соціально-політичної історії країни. Спеціаліст з історії [[Суспільна думка|суспільної думки]] [[Росія|Росії]], питань [[Історіографія|історіографії]] та [[Джерелознавство|джерелознавства]]. Творець наукової школи.

Один з авторів і редакторів багатотомних праць: «Історія Москви» (т. 1, 1952); "Нариси історії СРСР. Період феодалізму. Кінець XV — початок XVII  ст. "(1955); " Всесвітня історія "(т. 4, 1958); " Історія СРСР. З найдавніших часів до наших днів "(т. 2, 1966). Редактор і упорядник багатьох збірників історичних документів, а також зібрання творів [[Ключевський Василь Йосипович|В. О. Ключевського]].

Вважав, що опричнина була спрямована проти трьох вогнищ феодального сепаратизму, які могли становити загрозу царського [[самодержавство|самодержавства]] — Старицького спадку, [[Церква|церкви]] та [[Новгород|Новгорода]]а. Виступав як проти апологетики політичного курсу [[Іван Грозний|Івана Грозного]], так і проти того, щоб представляти цей курс наслідком виключно [[маніакальний|маніакального]] [[психоз|психозу]]у [[Цар|царя]].

В останніх роботах прийшов до висновку про те, що процес централізації в середньовічній [[Русь|Русі]] носив суперечливий характер. Визнаючи історичну закономірність централізації та її позитивні сторони, звертав увагу на важкі наслідки зростання [[Самодержавство|самодержавства]], який придушував волелюбні устремління народу, ліквідував політичні свободи. Відійшов від «промосковської» інтерпретації ходу та результатів династичної боротьби на [[Русь|Русі]]. Був схильний розглядати бравших участь у феодальній війні XV століття галицьких князів як носіїв певного прогресивного початку, як представників якоїсь демократичної вольниці, за якими стояло населення, ще не підпорядковане Московському диктату. Ретельне вивчення різноманітних джерел дозволило О. О. Зіміну прийти до висновків про значну роль [[Холопи|холопства]] в соціально-економічному житті Русі. Він докладно дослідив [[Руська правда|Руську Правду]] («Пам'ятники руського права». Вип. I. М. 1952). Надзвичайно плідною була діяльність О. О. Зиміна в області допоміжних історичних дисциплін — [[археографія|археографії]], [[джерелознавство|джерелознавства]], [[дипломатика|дипломатики]], [[палеографія|палеографії]], [[Хронологія|хронології]]. Він був публікатором, співучасником видання та дослідником багатьох пам'яток російської історії. Їм написана важлива джерелознавча праця «Державний архів Росії XVI століття. Досвід реконструкції» (вип. I — III. М. 1978). У п'яти випусках «Пам'ятників російського права» (1952 — 1959 рр..) О. О. Зімін опублікував і прокоментував ряд джерел X — XVII  ст., частину яких уперше ввів у науковий обіг. Ним був зроблений також великий внесок у публікацію праць [[Ключевський Василь Йосипович|В. О. Ключевського]] і [[Бахрушин Сергій Володимирович|С. В. Бахрушина]].

Зимін — автор концепції про час створення «Слова о полку Ігореві» та його автора, згідно з якою цей твір було написано у 80-х роках XVIII  ст. російським духовним письменником [[Архімандрит|архімандритом]] [[Іоїль (Биковський) | Іолєм (Биковським)]] і є видатною [[імітація|імітацією]] пам'ятника давньоруської літератури.

{{text|«За життя Зімін за сумною російської традиції не був розпещений офіційним визнанням. У всякому разі сім написаних ним монографій залишилися невиданими. »}}- В. Б. Кобрин, Я. С. Лур'є, А. Л. Хорошкевіч. Післямова до книги О. О. Зіміна «Витязь на роздоріжжі: феодальна війна в Росії XV  ст.»

* И. С. Пересветов и его современники. Очерки по истории русской общественно-политической мысли середины XVI  в. М., 1958. (рос.)

* Русские летописи и хронографы конца XV—XVI XV–XVI вв. Учебное пособие. М., 1960. (рос.)

* Реформы Ивана Грозного: Очерки социально-экономической истории России середины XVI  в. М., 1960. (рос.)

* Законодательные памятники русского государства конца XV — начала XVII  вв. Учебное пособие. М., 1961. (рос.)

* Россия на пороге нового времени: Очерки политической истории России первой трети XVI  в. М., 1972. (рос.)

* Холопы на Руси (с древнейших времён до конца XV  в.). М., 1973. (рос.)

* Крупная феодальная вотчина и социально-политическая борьба в России (конец XV—XVI XV–XVI вв.). М., 1977. (рос.)

* Россия на рубеже XV—XVIXV–XVI столетий (очерки социально-политической истории). М., 1982. (рос.)

* Формирование боярской аристократии в России во второй половине XV — первой трети XVI  в. М.: Наука, 1988. (рос.)

* Витязь на распутье: феодальная война в России XV  в. М., 1991; * Правда Русская. М., 1999. (рос.)

* [http://proceedings.usu.ru/?base=mag/0052%2803_22-2007%29&xsln=showArticle.xslt&id=a34&doc=../content.jsp И. Г. Шишкин. Жизнь и творчество А. А. Зимина в современной историографии.](рос.)

* [http://feb-web.ru/feb/slovenc/es/es2/es2-2221.htm Энциклопедия "« Слова о полку Игореве"». Зимин А. А.](рос.)

* [http://annals.xlegio.ru/rus/zimin/slovo_92.htm Зимин А. А. "« Слово о полку Игореве"» ( фрагменты книги).](рос.)