Естонська музика: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Вилучив файл Tallinna_laululava_2006.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Russavia. Причина: Per [[commons:Commons:Deletion requests/File:Tall
мНемає опису редагування
Рядок 2:
 
== Фольклор ==
Найдавніші форми музичного фольклору - — заговори, голосіння, байки, переклички пастухів. Значну частину естонського фольклору складають одноголосні [[Руни|рунічні]] пісні - — календарно-обрядові, сімейно-обрядові, ліричні, ліро-епічні. За жанровими і стилістичними ознаками розрізняють північні (характерний жанр т.зв. качельних пісень) і південні (пісні пастухів) рунічні естонські традиції. Стилістично відособлений фольклор етнічної групи сету, якому властиве багатоголосся.
[[Файл:Cithare.jpg|170px|thumb|]]
З 17 століття в Естонії розвиваються т. зв. пісні перехідної форми, що мають ознаки як древніх рунічних, так і пізніх пісень з римованим віршем. Поширення останніх з 19 століття пов'язано зі зміною історичних умов (зародження капіталістичних відносин, розвиток міської культури). Для них характерні куплетна форма, мажорні, рідше мінорні наспіви широкого діапазону з функціонально-гармонічною основою, переважно чоловіча традиція виконання. Серед найдавніших інструментів: смичкова 7-струна ''каннель'', смичковий 3—4-струн ''хійуканнепь'', духові - — карьяпасун, сарв, вілепілль. З 16 століття поширена естонська [[волинка]]  — торупілль, з 18 ст.  — [[скрипка]], з 19 ст.  — багатострунна канель, гармоніка. На цих інструментах виконувалися головним чином танцювальні награши (лабаялавальс полька, рейнлендер).
 
== Музична культура XVIII - XIXXVIII–XIX століть ==
У XVIII столітті естонська музика розвивається в умовах окупації Російською імперією. У цей час почало розвиватися світське аматорське музикування, у релігійних селянських громадах - — багатоголосний спів хоралів, що прилучало півчих до [[мажоро-мінорна система|мажоро-мінорної ладової системи]]. Підйом культури в 2-ї половини 19 століття пов'язаний з ростом національної самосвідомості. Просвітителі-демократи (Ф.  Р.  Фельман, Ф.  Р.  Крейцвальд та ін.) зіграли істотну роль у становленні естонської фольклористики. В 1857—61 роках був виданий естонський національний поетичний епос «Калевіпоег» (упорядник Крейцвальд). Музичний фольклор записували також А. Томсон, М. Хярма, з 1904 - — [[Айно Каллас|А. Каллас]]. Початок професійній музиці Естонії поклали патріотичні хорові пісні А. Кунілейда на сл. Л. Койдула (1869). Багатоестонських музикантів (в т.тому ч.числі Кунилейд, Томсон) одержали освіту у вчительській семінарії Я. Цимзе в м. [[Валга]]. З 1869 у [[Тарту]], а потім у [[Таллінн]]і (з 1896) стали проводитися всеестонські співочі свята, що поклали початок цієї традиції у Фінляндії, Латвії, потім у Литві. В 1865 засновано аматорські театрально-співочі товариства.
 
У 1885—94 філолог і композитор К.  А.  Херман видавав перший естонський музичний журнал «''Laulu ja mangu leht''». На рубежі 19  — 20 ст. багато естонських музикантів учились в Петербурзькій консерваторії (зокрема, у [[Римського-Корсаков|М.  А.  Римського-Корсакова]]). З 1908 в [[Тарту]] регулярно проходили симфонічні концерти під орудою Ю. Аавіка, Ю. Сімма, з 1913  — в Таллінні під орудою Р. Кулля. В 1906 при товариствах «Ванемуйне» і «Естонія» відкрились професійні театри. Перша національна опера  — «Донька Лембіту» А. Лемби (1908). Автором перштхперших в естонській музиці творів великих форм вважається Р. Тобіас (оркестрова увертюра «Юлій Цезарь»  — 1896, кантата «Іоанн Дамаскін».
 
== Музична культура XX-XXIXX–XXI століть ==
Із проголошенням Естонської республіки 1918 року починається новий етап розвитку музичної культури цієї країни. [[1919]] року були відкриті [[Талліннська консерваторія]] та вище музичне училище у Татру, створена спілка естонських співаків, що керував проведенням співочих свят та видавав журнал «''Muusikaleht''». У [[1924]] створено оркестр естонського радіомовлення. Серед провідних естонських композиторів цього часу — [[Артур Капп|А. Капп]], [[Хейно Еллер|Х. Еллер]], [[Едвард Тубін]], [[Евальд Аав]].
 
Рядок 17:
 
Високого рівня досягло музичне виконавство Естонії. Серед провідних естонських диригентів — [[Нееме Ярві]], [[Клас Ері|Ері Клас]] і [[Тину Кальюсте]], серед органістів — [[Лепнурм Гуґо|Гуґо Лепнурм]], [[Креек Кірілліус|Кірілліус Креек]], [[Авессон Лембіт|Лембіт Авессон]]. Всесвітньою популярністю користується ансамбль старовинної музики «[[Hortus musicus]]» під керівництвом Андреса Мустонена.
 
Серед найвідоміших гуртів — «[[Ruja]]», «[[J.M.K.E.]]», «[[Metsatöll]]» та інші.
 
== Національні хори ==