Чорноморський район: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EmausBot (обговорення | внесок)
м r2.7.2+) (робот додав: vi:Chornomorske (huyện); косметичні зміни
мНемає опису редагування
Рядок 24:
}}
 
'''Чорномо́рський райо́н''' (до [[1944]] року  — '''Ак-Мечетський'''; {{lang-ru|Черноморский район}}, {{Lang-crh|Aqmeçit rayonı}})  — район, розташований в північно-західній частині [[АР Крим]], на [[Тарханкутський півострів|Тарханкутському півострові]], уздовж берега Каркінітської затоки.
 
== Корисні копалини ==
Рядок 31:
== Історія ==
На території району відомі декілька десятків скіфських могильників.
В кінці IV ст. до н.  е. на березі Каркинітської затоки виникло античне поселення Калос-Лімен (Прекрасна Гавань), яке входило до складу сільськогосподарської хори (сільської округи) античного Херсонеса і мало важливе господарське і стратегічне значення.
 
Навколо Калос-Лімена виникають інші укріплені і неукріплені античні поселення. Розкопки залишків грецьких поселень в селах Панське, Біляус і біля с. Володимирівка свідчать про високий рівень економіки, торгівлі і культури греків. У 2 ст. до н.  е. грецькі поселення Північно-західного Криму були захоплені скіфами і частково зруйновані. В середні віки Тарханкут опиняється в зоні переміщення кочових племен.
 
У XIII ст. у степовому Криму затверджуються монголо-татари. У першій половині XV ст. Тарханкут входить до складу володінь Кримського ханства, яке в [[1475]]-[[1478]] рр. стає васалом Туреччини.
Більшість земель на західному побережжі на підставі тарханних (пільгових) грамот була передана духовним особам. Тому за західною частиною півострова затвердилася назва «Тархан», тобто територія вільна від податків. Звідси і відбувається назва заснованого тут Тарханного кадилика  — судового округу. Територія Тарханного кадилика входила до складу Гезльовського каймаканства з центром в м. Гезльов (сучасна [[Євпаторія]]).
 
Після приєднання Криму до Росії ([[1783]] р.) землевласниками на Тарханкуті стають російська знать і високопоставлені чиновники. Найбільшим маєтком Тарханкутське або Тархан-Саригольське володів таємний радник граф Попов. Маєток включав близько 22,5 тис. десятини землі в селах Караджа (Оленівка), Степанівка (зараз не існує), куди були переселені 2178 душ державних селян. На мисі Када-Мрун (Чорний ніс) був побудований великий панський будинок, посаджений фруктовий сад (знищений в роки другої світової війни).
Рядок 42:
У 1824 р. землі Ак-мечеті купує генерал-губернатор Новоросійського краю М.Воронцов, який побудував тут церкву, освячену на честь праведних Святих Захара і Єлизавети. До церковного приходу відносилися 5 сіл з російським населенням: Ярилгач, Кунан, Тарпанчи, Караджа (зараз села Міжводне, Красносільське, Окунівка, Оленівка), Тарханкутський Маяк і інші села із змішаним населенням.
 
До середини XIX ст. зростає притока переселенців з густонаселених губерній країни. Відміна кріпацтва створила сприятливі умови для розвитку господарства. У 1885 р. тут працювали дві церковно-приходські школи  — в Ак-мечеті і Дорт-Сакале (Ленське). У подальші п'ять років відкрилися три земські школи в селах Кунан, Караджа і Донузлав (Красноярське). Почали діяти 3 лікарських ділянки.
 
Населення волості підтримувало постійний зв'язок з повітом (Євпаторією). У Ак-мечеті знаходилася поштова кінна станція.
Рядок 50:
У січні 1921 р., після встановлення в Криму радянської влади, ділення на волості було скасовано, Тарханкут був включений до складу Ак-Мечетського району, який входив до складу Євпаторійського повіту.
 
У 1924 р. Ак-Мечетській район був скасований, всі села Тарханкута увійшли безпосередньо до складу Євпаторійського повіту, в 1930 р. район відновлений. У 1932 р. чисельність населення району становила 15,69 тис. чоловік (57,6  %  — росіяни, 33,6  %  — кримські татари, 5  %  — німці, 2,2  % -українці). У районі налічувалося 16 сільрад, 5 з них  — кримськотатарські, 10  — російські і 1  — німецька.
 
У 1939 р. до складу району входило 112 населених пунктів. Працювали 29 шкіл. Під час другої світової війни на території району діяв партизанською загін під командуванням К.Калашникова. 14 квітня 1944 район був звільнений від німецько-фашистських загарбників.
Рядок 67:
[[Файл:Kalos_limen.JPG|thumb|250px|Калос-Лімен]]
 
== Археологічні пам`Пам'ятки ==
=== Історичні пам'ятки ===
{{main|Пам'ятки історії Чорноморського району}}
На території Чорноморського району на обліку перебуває 16 пам'яток історії.
 
=== Археологічні пам'ятки ===
Античне поселення [[Калос-Лімен]] ({{Координати ГМС|45|30|60|N|32|42|45|E|scale:100000}}), розкопки якого проводяться з 1985 р.
Античне [[поселення Панське]] ({{Координати ГМС|45|33|07|N|32|48|51|E|scale:100000}})
Рядок 78 ⟶ 83:
 
== Статті, публікації ==
* [http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=871 Калос Лімен  — Чарівна Гавань  — Чорноморське]
* [http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1064 Античне городище Панське]
* [http://www.mandry.info/?d_id=67&var=2&lang=1&only_preview=1 Тарханкут. Креветки, медузи та голова Леніна]
Рядок 84 ⟶ 89:
 
== Законодавство ==
* [http://www.president.gov.ua/documents/8249.html Указ Президента України №  774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків»]
 
{{commonscat|Chornomorske Raion}}