Маньчжурія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ZéroBot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: dsb:Mandžuska
Рядок 64:
В кінці 1920-х на по­чатку 1930-х років у Хар­біні укра­їнці засну­ва­ли [[Українська національна колонія|Укра­їн­ську Націо­наль­ну Ко­­лонію]] (УНК) на чолі з д-р Бар­чен­ком, [[Укра­їн­ський Націо­наль­ний Дім]] (УНД), [[Українська Далекосхідна Січ|Укра­їн­ську Далекосхідну Січ]] (УДС), [[Союз Укра­­н­ської Мо­лоді]] (СУМ), діяло това­риство [[Про­світа]] на чолі з [[Іван Паславський|Іва­ном Паславським]] та ви­да­­вав­ся “[[Український віс­­­ник]]” під редакцією Івана Сві­та. З [[1934]] року в Харбіні за­хо­дами укра­їнської громади було нала­го­дже­но випуск [[українська мова|україномовних]] [[радіопередача|радіо­передач]].
 
Полковник [[Євген Коновалець]], нав’язавши спів­робітництво з японськими військовими колами в боротьбі проти [[комунізм]]у, висилав через [[Токіо]] в Маньчжурію членів ОУН з завданням наладнати зв’язки з українським населенням [[Зелений Клин|Зеленого Кли­ну]], з вояками-украї­цяминцями, що служать у [[Червона Армія|Червоній армії]] на [[Далекий Схід|Далекому Сході]], із [[політичний в'язень|політичними в'язнями]] [[концтабір|радянських концтаборів]]. Завданням груп ОУН, висланих на Далекий Схід, було назовні – провадити громадсько-політичну діяльність серед [[українська діаспора|української діаспори]] Маньчжурії, а насправді – налагодити зв'язок ОУН з українцями [[Сибір]]у та намагатися організовувати співпрацю на місцях із [[японці|японцями]]. Заходами [[Провід Українських Націоналістів|ПУН]]у було видано [[японська мова|японською мовою]] книгу про [[Україна|Україну]], а також здійснено деякі спроби з Японії через місто [[Владивосток]] встановити лінію зв’язку ОУН з [[Київ|Києвом]].
 
Свою діяльність ОУН мала поширювати, передусім, на Зелений Клин – південну частину Далекого Сходу ([[Красноярський край]], [[Приморський край#Приморська область|Приморська]] й [[Амурська область|Амурська]] області [[СРСР]]) площею понад 500 тисяч км2 із населенням 2,5 міль­йони. З них, згідно з переписом 1926 року, українці становили 47% (на 1 тисячу припадало – 477 українців, 160 – росіян, 32 – білоруси тощо). Українці компактно проживали в районах міста [[Благовіщенськ]]а та озера [[Ханка]], а також українські поселення були розкидані на [[Зейсько-Буреїнська рівнина|Зейсько–Буреїнській]] й [[Усурійсько-Ханківська рівнина|Усурійсько–Ханківській]] рівнинах.