Парламент Сполученого Королівства: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.1) (робот змінив: fa:پارلمان بریتانیا
EmausBot (обговорення | внесок)
м r2.7.2+) (робот змінив: fa:مجلس بریتانیا; косметичні зміни
Рядок 66:
Верхня палата, Палата лордів, в основному, складається з призначених членів («Лордів Парламенту»). Формально палата називається ''Високоповажні Лорди Духовні і Лорди Світські, що зібрались у Парламенті''. Лорди духовні — це духовенство [[Англіканська церква|англіканської церкви]], а Лорди світські — члени [[Перство|перства]]. Лорди Духовні і Лорди Світські вважаються представниками різних [[стани|станів]], але вони засідають, обговорюють різні питання і голосують разом.
 
Раніше Лорди Духовні включали в себе все вище духовенство англіканської церкви: архієпископів, [[єпископ]]ів, [[абат]]ів і [[пріор]]ів. Однак, під час розпуску [[монастир|монастирів]] за правління [[Генріх VII|Генріха VIII]], абати і пріори втратили свої місця у Парламенті. Всі єпархіальні єпископи продовжували засідати у Парламенті, проте відповідно до Акту про манчестерське єпископство [[1847]] року та пізніших актів, зараз Лордами Духовними є лише двадцять шість вищих єпископів і [[архієпископ]]ів. Ці двадцять шість чоловік завжди мають у своєму складі людей, що займають «п’ять великих [[Кафедра (освіта)|кафедр]]», а саме: [[Архієпископ Кентерберійський|Архієпископа Кентерберійського]], [[Архієпископ Йоркський|Архієпископа Йоркського]], [[Єпископ Лондонський|Єпископа Лондонського]], [[Єпископ Даремський|Єпископа Даремського]] і [[Єпископ Вінчестерський|Єпископа Вінчестерського]]. Решта Лордів Духовних — це найстарші єпархіальні єпископи, згідно з черговістю [[рукопокладання|рукопокладання]].
 
Усі Лорди Світські є членами [[перство|перства]]. Раніше це були спадкові пери, що володіли титулами герцога, маркіза, графа, віконта або барона. Деякі спадкові пери не мали права засідати у Парламенті лише за правом народження: після об’єднання Англії та Шотландії у Велику Британію [[1707]] року, було встановлено, що ті пери, чиє перство було створено Королями Англії мали право засідати у Парламенті, але ті, чиє перство було створено Королями Шотландії, обирали обмежену кількість «перів-представників». Схоже положення було прийнято й у відношенні Ірландії, коли Ірландію було приєднано до Великої Британії у [[1801]]. Але коли Південна Ірландія залишила Сполучене Королівство у [[1922]] році, вибори перів-представників були припинені. Відповідно до Акту про перство 1963, було припинено й вибори шотландських перів-представників, при цьому всі шотландські пери отримали право засідати у Парламенті. Відповідно до Акту про Палату Лордів [[1999]] року, лише довічне перство (тобто, перство, що не спадкується) автоматично дає право його власнику засідати у Палаті лордів. Зі спадкових перів лише дев’яносто два — [[граф-маршал]]ів ({{lang-en|Earl Marshal}}) і [[лорд обер-гофмейстер]]ів ({{lang-en|Lord Great Chamberlain}}) і дев’яносто спадкових перів, що обираються всіма перами, зберігають свої місця у Палаті лордів.
Рядок 139:
== Відносини з Урядом ==
 
[[Уряд Великої Британії]] підзвітний Парламенту. Однак, ані Прем’єр-міністр, ані члени уряду не обираються Палатою громад. Замість цього Королева просить людину, яка користується максимальною підтримкою палати (такою зазвичай є лідер партії, що має найбільшу кількість місць у Палаті громад), сформувати уряд. З тим, щоб вони були підзвітними нижній палаті, Прем’єр-міністр та більша частина членів [[Уряд Великої Британії |Кабінету]] обираються з членів Палати громад, а не палати Лордів. Останнім Прем’єр-міністром з Палати Лордів став у [[1963]] році [[Алек Дуглас-Хоум]]. Тим не менш, щоб додержатись звичаю, лорд Хоум відмовився від свого перства і був обраний до Палати громад після того, як став Прем’єр-міністром.
 
Використовуючи свою первісну більшість у Палаті громад, уряд, зазвичай, домінує у законодавчій роботі парламенту, та іноді використовує свою патронатну владу, щоб призначити перів, які його підтримують до Палати Лордів. На практиці уряд може домогтись прийняття будь-якого законодавства, окрім випадків великого розколу у партії, що править. Але навіть у такій ситуації малоймовірно, що законопроект, запропонований урядом, не буде прийнято, хоча незгодні члени парламенту можуть домогтися поступок від уряду. У [[1976]] [[лорд Гелшем]] придумав широко вживану зараз назву для такої системи, назвавши її у науковій статті «[[виборна диктатура]]».
Рядок 196:
[[et:Suurbritannia ja Põhja-Iiri Ühendkuningriigi parlament]]
[[eu:Erresuma Batuko Legebiltzarra]]
[[fa:پارلمانمجلس بریتانیا]]
[[fi:Yhdistyneen kuningaskunnan parlamentti]]
[[fr:Parlement du Royaume-Uni]]