Чорномин: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 52:
Микола Чарномський місцем під палац вибрав найвищий в околиці заліснений п'ятачок. З одного боку він спускався до села, з іншого переходив у плоскогір'я. Довгий прямокутний у плані будинок був повернутий головним фасадом на південь — там був портик з шістьма колонами іонічного ордеру. Під'їзд до споруди був зі східної сторони. Споруда була темно-жовтого кольору, всі пластичні декорації підкреслені білим кольором. Палац прикрашали картуші з гербами власника будинку та його дружини.
 
Пізніше будинок перебудовували, тому його первісний вигляд встановити важко.
Ще більш монументальним був північний фасад: перепад висот. З цього боку було влаштовано напівкруглий ризаліт, оточений галереями і десяться іонічними колонами. З галереї під колонадою сходи вели до парку. Саме ця північна сторона найбільше нагадує знаменитий [[Білий дім]], резиденцію американських президентів у [[Вашингтон]]і. Але жодного доказу, що [[Боффо Франц Карлович|Боффо]] надихався саме американським Білим домом, не існує — часом у світі бувають і співпадіння. Що не заважає учням чорноминської школи клянчити гроші на ремонт палацу в американських президентів — і в [[Білл Клінтон|Клінтона]], і в [[Джордж Вокер Буш|Буша]], тепер от в [[Барак Обама|Обами]]. Польський офіцер Држевецький. котрий відвідав Чорномин у [[1840]] р., згадував, що резиденція була оточена колонами з усіх боків і мала чотири балкони з видами на околиці. Навряд чи — з західного боку могла бути хіба тераса. Пізніше будинок перебудовували, тому його первісний вигляд встановити важко. В палацовому холі були ніші — для скульптур, напевно, та дубові сходи на другий поверх. Праворуч холу була господарська спальня. Ідентичного розміру кімната в південно-східному кінці палацу була більярдною. До неї примикав великий кремовий салон, а поруч зі спальнею був «блакитний» салончик, названий так через колір фіранок та меблів. Центральну частину споруди займала велика бальна зала сірого кольору. Двері з неї вели до великого салону, бібліотеки, їдальні та блакитного салончика. В бальній залі був білий мармуровий камін, склепіння куполу прикрашали касетони з розетами або скульптурками всередині. Під куполом ризаліту була зобрадена квадрига та три танцюючі панни в давньогрецькому одязі. Бібліотека була повністю заставлена шафами — кілька тисяч томів з [[ХІХ століття|ХІХ]] і початку [[ХХ століття|ХХ]] ст., переважно на французькій мові. Зберігалися тут також родинні документи і невеликий архів Шембеків. Як і у всіх інших кімнатах, в бібліотеці був різнокольоровий паркет з різних порід дерева. Також тут був мармуровий камін. Цінних старовинних меблів чи творів мистецтва в Чорномині не було. Стіни прикрашало кілька сучасних власникам картин, дві великі китайські вази і теж немаленькі, але японські. Було також кілька бронзових годинників, бронзові світильникі, старовинні східні килими та столове срібло.
 
З часом палац став власникам затісний. В [[1890-ті|1890-х]] роках до нього з західної сторони було добудований флігель, з'єднний з будинком скляною галереєю.
Палац стояв посеред велетенського ландшафтного парку, який переходив у ліс: дуби, ясени, явори, липи. ГазониВ булипарку обсаджені трояндами. Під розлогим дубом стояларозташовувалась велика статуя [[Діва Марія|Богоматері]] — італійська, з білого мармуру, італійська.а Мармуровоютакож була ймармурова скульптура дівчини з книгою в руках. Літом перед палацем виносили з оранжереї цитрусові дерева та інші екзоти. Біля резиденції та господрських приміщень стояла стара возовня (зараз ми б це назвали гаражем): там зберігалась чимала колекція карет, бричок та возів.
Вже напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] славні дні палацу були позаду, чорноминська резиденція почала занепадати. Та будівля пережила обидві війни і зараз слугуєв селуній якрозташована сільська школа. Сяк-так зберігся й парк. А ще — флігель, каплиця, господарські приміщення та сторожка.
 
== Видатні місця ==