Відкрити головне меню

Зміни

1456 байтів вилучено ,  7 років тому
м
 
== Історія ==
Село Чорномин має багату історію, тому що утворилосьутворено ще наприкінці [[XVI століття|XVI]] ст.. Спочатку на території села було дві слободи: '''Медунівка''' і '''Розбійне'''. Потім з цих двох слобід утворюється одне село під назвою '''Розбійне'''.
ЧомуСприводу саменазви Розбійне? Існуєіснує декілька легенд легенд:
* Найвідоміша з них та, що козаки біля села напали на турецький загін і відбили полонених земляків, вчинивши "розбій". Від цього і назва "Розбійне".
* Та щє одна, за якою вздовж битого шляху, що вів колись через густі ліси з [[Київ]]а до [[Чорне море|Чорного моря]] та [[Крим|Криму]], на подорожніх нападали розбійники, а головарем в них був якийсь Шпак. Саме тому колись Чорномин називався Розбійна і був садибою того напів-міфічного Шпака.
 
Розбійна входила у велетенськийв маєток Чечельничизна (від міста [[Чечельник]]), який належав спочатку [[Конецпольські|Конецпольським]], а потім [[Любомирські|Любомирським]] та [[Потоцькі|Потоцьким]]. Після [[Перший поділ Речі Посполитої|першого поділу Польщі]] все село відійшло до царської казни. Пізніше частина маєтностей дісталася маршалу Михайлу Гудовичу, потомку давно зрусифікованого литовського роду. А інша частина — якраз з Розбійною — потрапила у руки російського генерал-губернатора Волині та Поділля [[Тутолмін Тимофій Іванович|Тимофія Івановича Тутолміна]] ([[1740]]–[[1809]]). На зламі [[XVIII століття|XVIII]] і [[ХІХ століття|ХІХ]] ст. Розбійну і кілька її фільварків відкупив у нього '''Микола Чарномський'''. Певний час він був розпорядником маєтків у [[Софія Потоцька|Софії Потоцької]], але зловжив її довірою, привласнивши шалену суму грошей, якої йому не вистачало на купівлю Розбійної. Через це [[Софія Потоцька|Софія]] відмовила йому в своїх ласках — як інтимних, так і в якості роботодавця. Миколай не довго горював: у [[1820]] році одружився з багатою спадкоємицею '''Кларою Ярошинською'''. З 1835 року село називається Чорномин на честь Миколи Чорноминського.
 
Від Миколая Чарномського-старшого резиденція дісталася його сину, '''Миколі Генрику Чарномському''' (нар. близько [[1828]] р.). Його дружиною була '''Ельжбета Станіслава''' з ріду '''Шембеків'''. Син вже був по-снобському барином, про темні справи з [[Потоцькі|Потоцькими]] ніхто йому вже не згадував. Останньою власницею маєтку до [[1917]] р. була його дочка '''Марія''' ([[1856]]–[[1929]]), дружина графа '''Станіслава Водзіцького''' (нар. в [[1843]] р.).
 
=== Чорноминський палац ===
В Чорномині Чарномські на диво сусідам зводять красень-палац — десь біля [[1820]] р.. Хронщевський згадував, що в будинку «кожного вікна скло і олово бронзове коштували 60 карбованців сріблом». А. Урбанський зі слів Марії Водзицької писав, що архітектором палацу був малознаний, але талановитий італієць [[Боффо Франц Карлович|Боффо (Boffo)]]. Т. С. Ярошевський потім уточнив: Звали [[Боффо Франц Карлович|Боффо Франческо]], син Карла, він був вихідцем з [[Сардинія|Сардинії]]. Можливо, зодчий звів ще якісь панські маєтки на півдні [[Поділля]].
 
Микола Чарномський місцем під палац вибрав найвищий в околиці заліснений п'ятачок. З одного боку він спускався до села, з іншого переходив у плоскогір'я. Довгий прямокутний у плані будинок був повернутий головним фасадом на південь — там був портик з шістьма колонами іонічного ордеру. Під'їзд до споруди був зі східної сторони. Споруда була темно-жовтого кольору, всі пластичні декорації підкреслені білим кольором. Палац прикрашали картуші з гербами власника будинку та його дружини.
Палац стояв посеред велетенського ландшафтного парку, який переходив у ліс: дуби, ясени, явори, липи. Газони були обсаджені трояндами. Під розлогим дубом стояла велика статуя [[Діва Марія|Богоматері]] — з білого мармуру, італійська. Мармуровою була й скульптура дівчини з книгою в руках. Літом перед палацем виносили з оранжереї цитрусові дерева та інші екзоти. Біля резиденції та господрських приміщень стояла стара возовня (зараз ми б це назвали гаражем): там зберігалась чимала колекція карет, бричок та возів.
Вже напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] славні дні палацу були позаду, чорноминська резиденція почала занепадати. Та будівля пережила обидві війни і зараз слугує селу як школа. Сяк-так зберігся й парк. А ще — флігель, каплиця, господарські приміщення та сторожка.
До [[1917]] р. Чорномину належали також фільварки Козлівка, Пиріжна та Рибки загальною поверхнею в 2700 десятин полів та лісів. Десь там містилася цукровня. Зараз вона, само собою, розвалена.
 
== Видатні місця ==