|
'''Луцька братська школа''' — навчальний заклад, заснований близько [[1617]] у [[Луцьк]]у.
{{copyvio}}
== Історія ==
Заснований Луцьким Хрестовоздвиженським (Чеснохрестським) братством. Діяльну участь у її створенні взяли Л.Древинський, Д.Малинський, А.Пузина. Зберігся рукопис (нині він знаходиться в [[Національна бібліотека України імені Вернадського|Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського]]), до якого 1624 були переписані документи про структуру та педагогічні засади школи — її статут (ґрунтувався на «Порядку шкільному» Львівської братської школи) і «Артикули шкільні» (правила поведінки для учнів). Програма навчання була наближеною до програми [[Львівська братська школа|Львівської братської школи]].
Тут опановували різні предмети й мови. Високо було поставлено спів, причому учні користувалися [[партес]]ами на 6, 8 і більше голосів. Перед прийняттям до школи встановлювався триденний іспитовий термін. Напрям студій для вихованців визначався індивідуально, з урахуванням віку учня, його нахилів і здібностей.
У час свого розквіту школа належала до провідних в Україні братських шкіл. Деякі її учні та вчителі, як свідчать публікації, уміли складати вірші. Так, у виданому [[1628]] у зв'язку зі смертю священика братської церкви Івана Василевича збірнику «Лямент» вміщено «Трен нищих спудеєв школи братської Луцької» за підписом «пенітарха» Григора Соминовича — школяра, який відповідав за порядок і дисципліну в школі.
З братською школою були пов'язані, зокрема, Іван Карпович, автор «Елегії» в тому ж збірнику, і луцький міщанин Степан Полумеркович — автор вірша з приводу похорону Василини Яцківни. Учителями школи були ченці [[Луцький братський монастир|Луцького братського монастиря]] Єлисей (Ілковський; керівник школи 1628, відомий також як композитор), Павло (Босинський; бакалавр, тобто вчитель 1634), ігумен Августин (Славинський; викл. риторики, філософії і математики в серед. 17 ст.), можливо, також Зосима (Согникевич), маляр Йов (Кондзелевич). Крім синів православних міщан і шляхтичів, у школі навчалися незаможні школярі (павпри), які збирали милостиню, співаючи по вулицях.
== Література ==
*Пам'ятники, видані Київською комісією для розбору давніх актів, т. 1-3. К., 1897–1898;
*Харлампович К. Західноросійські православні школи ХVI і початку ХVII століть, ставлення їх до інославних, релігійне навчання в них і заслуги їх в справі захисту православної віри і церкви. Казань, 1898;
*Архів Південно-Західної Росії, ч. 1, т. 6. К., 1908; Кургановіч С. Діонісій Жабокрицький, єпископ Луцький і Острозький: Історико-біографічний нарис. К., 1914; *Ісаєвіч Я. Братства и їх роль у розвитку української культури ХVI-ХVIII ст. К., 1966;
*Дзюба О. М. Просвітництво на Україну (друга половина ХVI — перша половина ХVII ст.). К., 1987;
*Пам'ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVI — початок ХVII ст.): Тексти и Дослідження. К., 1988;
*Історія української культури, т. 2-3. К., 2001-03;
*Isaievych Ia. Voluntary Brotherhood: Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine. Edmonton-Toronto, 2006.
== Джерело ==
* ''Енциклопедія історії України [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Lutska_bratska_shkola ЛУЦЬКО БРАТСЬКА ШКОЛА]''
[[Категорія:Навчальні заклади Луцька]]
[[Категорія:Братські школи]]
[[Категорія:Історія Луцька]]
| 