Зоря Галицка: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 21:
}}
 
'''«Зоря Галицка»''' (''Зоря Галицька''; 1848 — ''Зорѧ Галицка''; 1849-1851 і 1855-1857 — ''Зоря Галицка''; 1852-1854 — ''Зоря Галицкая'') — перша [[газета]] українською народною мовою. Виходила з травня [[1848]] року по [[9 квітня]] [[1857]] року у [[Львів|Львові]]. Перше число «Зорі Галицької» датоване [[15 травня]] 1848 року. Фактичний друкований орган [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]].
 
== Основні дані ==
Рядок 50:
Газета заснована як тижневик, у [[1849]]—[[1853]] роках виходила двічі на [[тиждень]], далі знову повернулася до попередньої періодичності.
 
== Тематика та політика видання ==
«Зоря Галицка» — перший національний український часопис українською народною мовою в Галичині та Україні. Перше число вийшло накладом 4000 примірників.
Першим [[редактор]]ом був [[Павенцький Антоній|Антін Павецький]] — один із засновників і активний член [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]], який видавав «Зорю Галицку» на власні кошти. У липні [[1850]] року А. Павенцький передав «З. Г.» у власність [[Ставропігійський Інститут|Ставропігійському інститутові]]. З 1851 року перейшла на [[москвофіл]]ьські позиції, друкувалась на «[[язичіє|язичії]]». З [[1853]] року перетворилася на літературний журнал.
 
У першому числі газети надруковано відозву до українського народу «Одозва до руского народу», яка виразно проголосила єдність з усім [[українці|українським народом]] і відрубність від [[поляки|польського народу]]: ''«Ми русини галіцкіи належимо до великого руского народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів виносить, з котрого півтретя мільйона землю галицку замешкує»''. Також наголошували на завданні дбати про майбутнє народу: ''«…заховати вѣру и поставити на ровни обрядокъ наш й права церкви и священниковъ нашихъ. Розвивати і взносити народность нашу во всѣхъ єи частєхъ: выдосконаленьємъ языка нашого, запровадженьємъ єго въ школахъ низших й вижшихъ, выдаваньємъ письмъ часовыхъ, … розширеньємъ добрых й оужиточныхъ книжокъ въ языцѣ рускомъ, впровадити и на ровни поставити языкъ наш зъ инними въ оурядахъ публічніхъ … права наши од всякои напасти и оскорблєня сталє й сильнє хоронити»'' (1848.— Ч. 1.— С. 2, 3).
До [[1851]] року була органом Головної Руської Ради, друкувала всі її офіційні документи; згодом почала торкатися і економічних і навіть господарських проблем галицьких [[русини|русинів]]. «Зоря Галицька» проголошувала ідеї окремішності і єдності українського народу. У газеті друкувалися твори [[Шашкевич Маркіян Семенович|М. Шашкевича]], [[Устиянович Микола Леонтійович|М. Устияновича]], [[Духнович Олександр Васильович|О. Духновича]] та інші.
 
Першим [[редактор]]ом (1848-1850) був [[Павенцький Антоній|Антін Павецький]] — один із засновників і активний член [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]]. Для поширення часопису Головна Руська Рада зверталася до окружних рад, які зверталися до духівництва, щоб священики закликали народ передплачувати газету.
Мова:
 
За 10 років існування газета декілька разів змінювала спрямування і характер.
* 1848—1851 — близька до народної;
* 1851—1854 — [[язичіє]];
* 1855—1857 — народна мова.
 
Українсько-народною за духом і мовою «Зоря Галицка» була у 1848-1850 роках, коли її редагував [[Павенцький Антоній|Антоній Павецький]], та з 1854 року, коли редактором став [[Савчинський Микола|Микола Савчинський]].
[[1857]] року газета припинила виходити через фінансові труднощі.
 
У липні [[1850]] року (з 63 числа 1850 року) Павенцький передав «Зорю Галицьку» у власність [[Ставропігійський Інститут|Ставропігійському інститутові]].
 
До 1852 року часопис містив численні матеріали про діяльність Головної Руської Ради («О дѣланю Головнои Ради Рускои во Львовѣ…», «З Гол. Рады Рускои», «Засѣданьє Рады Рускои Головнои»), публікував її статут, відозви, «прошенія» до сейму й міністерств, друкував статті про суспільно-політичні та народомовні питання, як-от: «О становиску русиновъ Галицкихъ и розвиваню ихъ житя народного» (1848.— Ч. 2, 4), «Вопрос подѣлу Галиціи» (1850.— Ч. 48, 49), «Як тепер стоитъ справа наша Галицко-руска?» (1849.— Ч. 7-10).
 
1852 рік був останнім, коли часопис проявляв задекларовану під час заснування політичну активність. З 1853 року він перетворився на літературний часопис.
 
З другої половини 1851 року та в 1852-1954 роках за редакторства [[Гушалевич Іван Миколайович|І. Гошалевича]], [[Дідицький Богдан Андрійович|Б. Дідицького]] та [[Северин Шехович|С. Шеховича]] «Зоря Галицка» мала [[москвофіл]]ьське спрямування й уже на початку 1852 року отримала урядове попередження, аби «не вживати московських слів під загрозою заборони». Якщо, коли редактором був [[Дідицький Богдан Андрійович|Богдан Дідицький]] (1853-1854), часопис ще друкував твори українських письменників і в дечому ще проявляв народне спрямування, то з приходом на посаду редактора Северина Шеховича 1854 року на сторінки «Зорі» прийшло «[[язичіє]]», та мовна хаотичність і негативне ставлення до всього народно-українського.
 
У листопаді 1854 [[Ставропігійський Інститут|Ставропігія]] через непрофесіоналізм Шеховича та тиск австрійського уряду, який вбачав у газеті симпатії до [[панрусизм]]у, призначила редактором [[Савчинський Микола|Миколу Савчинського]]. З першого ж номеру (число 48 за 1854 рік) нова редакція повертається до народної мови, але частина авторів часопису ([[Іван Гушалевич]], [[Яків Головацький]], [[Малиновський Михайло Іванович|Михайло Малиновський]]) все ж була противниками цієї мови, оскільки [[москвофільство]] було вельми популярним напрямом у суспільстві Галичини середини XIX сторіччя. Пізніше [[Іван Франко]] писав про цю зміну політики видання так: «се не була така переміна, що зі старої хати виметено від разу старе смітє і зроблено зовсім нову обстанову» (1906).
 
На початку 1856 року на сторінки «Зорі Галицької» повернулася мовна «мішанина», що відлякувала передплатників. 1856 року видання мало 191 передплатника, а наступного року їх кількість сягнула ледве 100.
 
9 квітня 1857 р., на 13 числі, «Зоря Галицка» припинила існування.
 
Цей провідний український часопис на українських землях Австрійської імперії згуртував навколо себе представників літературно-наукового та політичного світу, серед яких були [[Яків Головацький]], [[Іван Гушалевич]], [[Дідицький Богдан Андрійович|Богдан Дідицький]], Євген Згарський, Михайло Коссак, [[Платон Костецький]], [[Йосип Левицький]], [[Йосип Лозинський]], [[Малиновський Михайло Іванович|Михайло Малиновський]], [[Могильницький Антін Любич|Антін Могильницький]], Рудольф Мох, [[Петрушевич Антоній Степанович|Антоній Петрушевич]], [[Савчинський Микола|Микола Савчинський]], [[Микола Устиянович]] та інші.
 
== Література ==