Фідеїкоміс: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Фідеїкоміс''' ({{lang-la | fideicommissum}}, від {{lang-la | fides}} - — «довіра» , «сумлінність» і {{lang-la | committere}} - — «доручати») - — вид [[заповіт | заповіту]]у.
 
== Римське право ==
'''Фідеїкоміс''' ({{lang-la | fideicommissum}}, від {{lang-la | fides}} - «довіра» , «сумлінність» і {{lang-la | committere}} - «доручати») - вид [[заповіт | заповіту]].
В [[Римське право | Римському праві]], заповідач доручав [[Спадкування (право) | спадкоємцю]] виконати обумовлені дії на користь третьої особи, яка зазвичай не мала пасивної заповідальної здатності. Фідеїкоміс не був пов'язаний обмеженнями, передбаченими для [[Легат (Римське право) | легатів]]. При дотриманні інтересів інших спадкоємців, можна було доручити передати як фідеікоміс весь спадок повністю третій особі (''універсальний фідеікоміс''). Фідеїкоміс діяв і для третіх осіб, які не успадковували майно, а мали тільки обов'язки по відношенню до будь-якого можливого спадкоємця: наприклад, заповідач міг наказати своєму боржникові повернути борг конкретній особі, не обов'язково спадкоємцю. Покладені доручення повинні були мати законний і моральний характер: не можна було доручити здійснити злочин і т. п.тощо За своєю суттю, фідеїкоміс знімав обмеження щодо можливості для заповідача розпоряджатися майном у заповіті.
==Римське право==
 
В [[Римське право | Римському праві]], заповідач доручав [[Спадкування (право) | спадкоємцю]] виконати обумовлені дії на користь третьої особи, яка зазвичай не мала пасивної заповідальної здатності. Фідеїкоміс не був пов'язаний обмеженнями, передбаченими для [[Легат (Римське право) | легатів]]. При дотриманні інтересів інших спадкоємців, можна було доручити передати як фідеікоміс весь спадок повністю третій особі (''універсальний фідеікоміс''). Фідеїкоміс діяв і для третіх осіб, які не успадковували майно, а мали тільки обов'язки по відношенню до будь-якого можливого спадкоємця: наприклад, заповідач міг наказати своєму боржникові повернути борг конкретній особі, не обов'язково спадкоємцю. Покладені доручення повинні були мати законний і моральний характер: не можна було доручити здійснити злочин і т. п. За своєю суттю, фідеїкоміс знімав обмеження щодо можливості для заповідача розпоряджатися майном у заповіті.
== Німецьке і прибалтійське право ==
В [[Німецьке право | німецькому праві]] заповідальне розпорядження, в силу якого якесь небудь майно, зазвичай нерухоме, має залишатися у володінні сім'ї невідчужуваним і переходити в певному порядку спадкування. Саме це майно також називали ''фідеїкоміс''. Дворянські родові фідеїкоміси [[Прибалтійське цивільне право | остзейського права]] відповідали [[майорат]]ам в законодавстві [[Російська імперія | Російської імперії]].
 
Рядок 21 ⟶ 22:
 
== Література ==
* О. А.  Омельченко. Основи римського права. - — М., 1994
 
[[Категорія: Римське право]]
[[Категорія: Німецьке право]]
[[Категорія: Спадкове право]]
 
[[Cs: Svěřenství]]