'''Домбровський Василь Федорович''' ([[{{Дата народження|||1810]]}}, [[Гомель|м. Гомель ]] [[Могильовська губернія|Могильовської губ.губернії]]. — [[{{Дата смерті|||1845]]}}, [[Київ]]) — український [[історик]], [[Архівознавство|архівознавець]], [[археограф]].
== Біографічні відомості ==
Народився в сім'ї гомельського городничого. Початкову освіту здобув у місцевому повітому училищі та Могильовській гімназії. Після смерті батька і переїзду родини до [[Ніжин]]а з [[1825]] до [[1831]] року навчався в Гімназії[[Ніжинська гімназія вищих наук|ніжинський кн.гімназії Безбородькавищих (1825–1831 рр.)наук]], яку закінчив із званням кандидата та медаллю. Через матеріальну скруту мусив одразу ж розпочати службу — був наглядачем при ліцейному пансіоні та в.о.виконувачем обов'язків учителя німецької мови. Завдяки своїй глибокій зацікавленності вітчизняною історією, працелюбності, педагогічному хистові зробив викладацьку кар'єру: протягом 1833–1838 рр.[[1833]]–[[1838]] років Василь В.Домбровський викладав вітчизняну історію та географію у Київському повітовому училищі, Київській губернській та Першій київській гімназіях. Від [[1837 р.]] року викладав історію в [[Київський університет святого Володимира|університеті Св.Святого Володимира]] та [[Київський інститут шляхетних дівчат|Київському інституті шляхетних дівчат;]], Потім від 1840 р. року обіймав посаду екстраординарного професора на новоствореній кафедрі російської історії Київського університету. Був блискучим лектором;. 1841–1842 рр. започатковував традицію читання публічних лекцій з вітчизняної історії для киян. Нагороджений [[Орден святого Станіслава|орденом Св.Святого Станіслава ІІІ стступеня]].
