Відмінності між версіями «Морська вода»

нема опису редагування
 
== Мінеральний склад ==
[[Файл:Sea salt-e hg.png|міні|праворуч|200пкс|Мінеральний склад морської води]]
 
{| align=right border=1 style="text-align:center"
|+'''Загальний молярний склад морської води '''[http://cdiac.esd.ornl.gov/ftp/cdiac74/chapter5.pdf]
|-
|}
 
Середня [[Солоність|солоність]] морської води&nbsp;— 35 г/л. Це 0,6 [[моль|молей]]·[[літр]]<sup>−1</sup> (у припущенні, що вся сіль являє собою [[NaCl]], що насправді не так). Хоча солоність води в океанах майже повсюдно близька до 35&nbsp;‰, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42&nbsp;‰ в тропічних. Найменш солоною є вода [[Фінська затока|Фінскої затоки]] і північної частини [[Ботнічна заливзатока|Ботнічної затоки]], що входять в акваторію [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Найсолонішою є вода [[Червоне море|Червоного моря]]. [[Солоні озера]], такі як [[Мертве море]], можуть мати значно більший рівень вмісту солей.
 
Середній сумарний солевміст морської води близько 35&nbsp;‰, температура замерзання 1,91 °С, густина 1020 кг/м³. Мінеральний склад морської води постійний&nbsp;— 99,99&nbsp;% за масою сольового складу припадає на Na<sup>+</sup>&nbsp;— 10,7&nbsp;‰, K<sup>+</sup>&nbsp;— 0,39&nbsp;‰, Ca<sup>2+</sup>&nbsp;— 0,42&nbsp;‰, Mg<sup>2+</sup>&nbsp;— 1,30&nbsp;‰, SO<sub>4</sub><sup>2−</sup>&nbsp;— 2,70&nbsp;‰, Cl<sup>−</sup>&nbsp;— 19,35&nbsp;‰, Br<sup>−</sup>&nbsp;— 0,06&nbsp;‰, CO<sub>3</sub><sup>2−</sup>&nbsp;— 0,07&nbsp;‰. При цьому 85&nbsp;% солей у морській воді складає [[NaCl]], у значних кількостях присутні: MgCl<sub>2</sub>, MgSO<sub>4</sub>, CaSO<sub>4</sub>, NaBr, а також розчинені гази та органічні речовини (1-5 мг/л).
 
Внаслідок високої концентрації компонентів і величезного їх сумарного вмісту у водах Світового океану, морська вода використовується для отримання багатьох хімічних сполук. Наприклад, у країнах жаркого клімату ([[КНР]], [[Японія]], [[Індія]], [[Австралія]], ін.) упарюванням за рахунок сонячного тепла отримують 30-40&nbsp;% світового видобутку кухонної солі. В перспективі, з появою нових технологій, з морської води можливе вилучення ряду цінних корисних копалин. Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементи [[Періодична система елементів|періодичної таблиці хімічних елементів]].
 
Розподіл солей за глибиною загалом постійний, в нижніх горизонтах зростає вміст розчиненої [[вуглекислота|вуглекислоти]], внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в [[Чорне море|Чорному морі]] за рахунок двох потоків через [[Босфорська протока|Босфор]] (верхнього, більш прісного, з Чорного моря і нижнього, солонішого, з [[Мармурове море|Мармурового]] в Чорне море) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення [[Сірководень|сірководню]] (до 14 мг/л).
 
=== Геохімічне пояснення ===
 
{| border=1 cellspacing=0 align=right cellpadding=2 width=300 valign=top style=margin-left:0.5em;
|----
</table>
|}
[[Файл:Sea salt-e hg.png|міні|праворуч|200пкс|Мінеральний склад морської води]]
 
Середня [[Солоність|солоність]] морської води&nbsp;— 35 г/л. Це 0,6 [[моль|молей]]·[[літр]]<sup>−1</sup> (у припущенні, що вся сіль являє собою [[NaCl]], що насправді не так). Хоча солоність води в океанах майже повсюдно близька до 35&nbsp;‰, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42&nbsp;‰ в тропічних. Найменш солоною є вода [[Фінська затока|Фінскої затоки]] і північної частини [[Ботнічна залив|Ботнічної затоки]], що входять в акваторію [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Найсолонішою є вода [[Червоне море|Червоного моря]]. [[Солоні озера]], такі як [[Мертве море]], можуть мати значно більший рівень вмісту солей.
 
Середній сумарний солевміст морської води близько 35&nbsp;‰, температура замерзання 1,91 °С, густина 1020 кг/м³. Мінеральний склад морської води постійний&nbsp;— 99,99&nbsp;% за масою сольового складу припадає на Na<sup>+</sup>&nbsp;— 10,7&nbsp;‰, K<sup>+</sup>&nbsp;— 0,39&nbsp;‰, Ca<sup>2+</sup>&nbsp;— 0,42&nbsp;‰, Mg<sup>2+</sup>&nbsp;— 1,30&nbsp;‰, SO<sub>4</sub><sup>2−</sup>&nbsp;— 2,70&nbsp;‰, Cl<sup>−</sup>&nbsp;— 19,35&nbsp;‰, Br<sup>−</sup>&nbsp;— 0,06&nbsp;‰, CO<sub>3</sub><sup>2−</sup>&nbsp;— 0,07&nbsp;‰. При цьому 85&nbsp;% солей у морській воді складає [[NaCl]], у значних кількостях присутні: MgCl<sub>2</sub>, MgSO<sub>4</sub>, CaSO<sub>4</sub>, NaBr, а також розчинені гази та органічні речовини (1-5 мг/л).
 
Внаслідок високої концентрації компонентів і величезного їх сумарного вмісту у водах Світового океану, морська вода використовується для отримання багатьох хімічних сполук. Наприклад, у країнах жаркого клімату ([[КНР]], [[Японія]], [[Індія]], [[Австралія]], ін.) упарюванням за рахунок сонячного тепла отримують 30-40&nbsp;% світового видобутку кухонної солі. В перспективі, з появою нових технологій, з морської води можливе вилучення ряду цінних корисних копалин. Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементи [[Періодична система елементів|періодичної таблиці хімічних елементів]].
 
Розподіл солей за глибиною загалом постійний, в нижніх горизонтах зростає вміст розчиненої [[вуглекислота|вуглекислоти]], внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в [[Чорне море|Чорному морі]] за рахунок двох потоків через [[Босфорська протока|Босфор]] (верхнього, більш прісного, з Чорного моря і нижнього, солонішого, з [[Мармурове море|Мармурового]] в Чорне море) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення [[Сірководень|сірководню]] (до 14 мг/л).
 
=== Геохімічне пояснення ===
 
Наукове обґрунтування появі солоної води в морі було покладено роботами сера [[Хеллі Едмонд|Едмонда Хеллі]] в [[1715]] році. Він припустив, що сіль й інші мінерали вимивалися із [[ґрунт]]у й доставлялися в море [[річка]]ми. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду. Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що [[натрій]] вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі&nbsp;— хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді [[соляна кислота|соляної кислоти]]) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового сольового складу морської води.