'''Микола Михайлович Сільванський''' ([[9 березня]] [[1878]] - — †?) - — полковник Армії [[УНР]].
Народився у м. [[Куп'янськ]]. Станом на [[1 січня]] [[1910]] р. — поручик 15-го піхотного Шліссельбурзького полку (Рєпнінський штаб, [[Польща]]), у складі якого брав участь у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]]. З 1917 р. — полковник, командир 14-го піхотного Олонецького полку.
З 2 червня 1918 р. командир 3-го Гайдамацького полку Окремої Запорізької дивізії Армії [[Українська Держава|Української Держави]]. З 17 листопада 1918 р. — начальник Республіканської дивізії військ [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]].
У ніч з 21 на 22 січня 1919 р. був заарештований разом з [[Болбочан Петро Федорович|П. Болбочаном]], командувачем Лівобережного фронту Дієвої армії [[УНР]]. Невдовзі був звільнений та виїхав на [[Дон]]. У 1919 р. служив у [[Збройні Сили Півдня Росії|Збройних Силах Півдня Росії]], з рештками яких на початку 1920 р. відступив з району [[Одеса|Одеси]] до [[Польща|Польщі]]. У червні 1920 р. перейшов до складу Армії [[УНР]]. У 1921 р. — в. о. командира 3-го збірного куреня [[2-а Волинська стрілецька дивізія Армії УНР|2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР]].
Подальша доля невідома.
== Література ==
* Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921) . — К.: Темпора, 2007. ISBN 966-8201-26-4.
* Шемет С. Полковник Петро Болбочан//Хліборобська Україна — Відень. — 1922–1923. — Кн. 4. — С 200–236;
* ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 219. — С. 98; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С 15.