Олицька ратуша: відмінності між версіями

Вперше Олицька ратуша згадується у [[1610]] році, а вже у [[1647]] році зведено нову будівлю, яка стала справжнім символом міського самоврядування<ref name="Карліна">Оксана Карліна «Міське управління Олики в першій половині XIX століття» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.: — Луцьк, 2006.</ref>. Репрезентативна споруда міської [[ратуша|ратуші]] і [[магістрат]]у разом з комплексом [[Колегіальний костел Святої Трійці (Олика)|колегіати Святої Трійці]] складали єдиний [[ансамбль]], навколо якого в той час активно формувалося міське середовище.

У результаті повоєнних геополітичних змін, пов'язаних з наслідками [[північна війна|Північної війни]] повоєнних геополітичних змін, [[Олика]] практично втратила своє вигідне стратегічне положення і поступово перетворилася на провінційне містечко. Ще деякий час в Олицітут продовжував існувати [[магістрат]], але наприкінці [[18 століття]] у зв’язку з новим державним та адміністративним устроєм його було скасовано. Архітектурний комплекс [[ратуша|ратуші]] сильно постраждав від таких змін. Позбавлена свого прямого призначення споруда поступово нищиласяруйнувалася<ref name="Осадчий">Євген Осадчий "Олика - крізь століття" // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.: — Луцьк, 2006.</ref>. У [[1810]] році будинок ратуші після [[пожежа|пожежі]] був майже повністю зруйнований, пізніше його частково ремонтували<ref name="Карліна"/>. Після пожежі [[1870]] року напівзруйновані залишки ратушіспоруди наприкінці [[19 століття|19]] чи на початку [[20 століття]] були знесені.

Уяву про місцеположення будівліратуші та її зовнішній вигляд дають [[іконографія|іконографічні]] матеріали, існує висока вірогідність того, що під землею збереглися фундаменти та підвали даної спорудибудівлі<ref name="Осадчий"/>.

У результаті пов’язаних з наслідками [[північна війна|Північної війни 1702-1721 рр.]] повоєнних геополітичних змін, [[Олика]], як і більшість волинських міст, практично втратила своє вигідне стратегічне положення і поступово перетворилася на провінційне містечко. Ще деякий час в Олицітут продовжував існувати [[магістрат]], але наприкінці [[18 століття]] у зв’язку з новим державним та адміністративним устроєм його було скасовано. Першою від таких змін постраждав архітектурний комплекс [[ратуша|ратуші]]. Позбавлена свого прямого призначення споруда поступово нищилася<ref name="Осадчий">Євген Осадчий "Олика - крізь століття" // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.: — Луцьк, 2006.</ref>.

У [[1810]] році будинок ратуші після [[пожежа|пожежі]] був майже зруйнований, тому для засідань ратуші був орендований будинок [[пробощ]]а [[ксьондз]]а Скерневського. Християнська громада містечка вважала, що гроші на ремонт будинку мали дати місцеві [[євреї]], оскільки вони ще в середині [[18 століття]] зобов'язувалися щорічно сплачувати 200 злотих до міського скарбу за право будівництва своїх житлових будинків на християнських «плацах», але цього не робили з [[1769]] року, тому ратуша просила губернське правління втрутитися в справу. За дорученням ратуші [[13 липня]] до [[Житомир]]а був направлений колишній [[бургомістр]] Федір Іляшевич, «який би особисто просив там, де треба про стягнення» грошей з єврейської громади на ремонт ратушібудівлі. Гроші так і не надійшли, будинок для засідань ратуші продовжували орендувати в різних осіб, на що витрачалися доходи містечка, тому вищі органи влади не раз вимагали відбудувати «мурований будинок ратуші». Саму таку вимогу чергового разу надіслав [[Дубно|дубнівський]] земський справник у [[1824]] році, на що члени ратуші спромоглися лише на таке рішення: «Оголосити про це жителям містечка Олики обох громад для того, щоб [обговорити], які ними будуть прийняті заходи з цього питання, і записати про окремий протокол».

Очевидно, будинок ратуші був частково відремонтований, бо в [[1827]] році ратуша прийняла рішення про необхідність відремонтувати «в двох флігелях мурованого ратушного будинку ґонтовий дах, зруйнований бурею у березні». Для цього треба було скласти кошторис і передати його на затвердження [[губернатор]]ові, а кошти передбачити з «оброчних ратушних статей». Жахливий стан будинку ратуші зафіксований у [[протокол]]ах за [[1829]] рік: «Мурована будівля ратуші з високою вежею на три поверхи, з 32 підвалами, вже більше 18 років без даху, дуже зруйнувалася, і хоча завдяки старанню ратуші 4 роки тому вона покрита ґонтовим дахом, але лівий корпус тієї будівлі так зруйнований, що може завалитися». Чергового удару по будівлі ратуші завдала [[пожежа]], яка сталася [[24 квітня]] [[1833]] року, коли знову згорів [[дах]], але документацію вдалося врятувати завдяки старанням [[секретар]]я та членів ратуші. Для засідань ратуші знову почали орендувати будинок за 10 рублів [[асигнації|асигнація]]ми з міських доходів, але досить швидко повернулися до напівзруйнованого будинку. У [[1838]] році губернатор Маслов дозволив провести ремонт двох кімнат, які займала ратуша в цій будівлі. [[Майстер]] зробив новий вхід у будинок з боку [[передмістя]] Завороття у вигляді [[ґанок|ґанку]]. Однак будинок надалі не мав [[ґонт]]ового даху, а лише був покритий [[солома|соломою]]. Тоді ж ратуша хотіла продати [[годинник]] (точніше залізні деталі, які «залишилися після падіння верхнього поверху ратушної будівлі»). Губернатор не дозволив цього зробити, вважаючи, що його можна буде повісити на відремонтованій будівлі<ref name="Карліна">Оксана Карліна «Міське управління Олики в першій половині XIX століття» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.: — Луцьк, 2006.</ref>.