Кавалерійський полк: відмінності між версіями

У Червоній армії в 1-ій половині [[1918]] в ході розпочатого формування регулярної кінноти кавалерійські полки зазвичай входили до складу [[стрілецька дивізія|стрілецьких дивізій]], з серпня 1918 вони почали зводитися в [[кавалерійська дивізія|кавалерійської дивізії]] і [[Кавалерійська бригада|бригади]]. Бойовий склад кавалерійських полків був різним. Наприклад, у стрілецької дивізії кавалерійський полк мав 4 ескадрони, а в 1-ій зведеній кавалерійській дивізії — 5 ескадронів. У міжвоєнний період і в ході німецько-радянської війни організація кавалерійських полків продовжувала удосконалюватися. До кінця війни кавалерійський полк мав у своєму складі [[штаб]], 4 ескадрону, 3 окремі батареї, підрозділи [[спеціальні війська|спеціальних військ]], тилові установи і налічував близько 900 чол. На озброєнні кавалерійського полку крім особистої зброї кавалеристів було чотири 76-мм гармати, 4 57-мм [[протитанкова гармата|протитанкові гармати]], 4 82-мм міномети[[міномет]]и, 16 [[Станковий кулемет|станкових]] і 32 [[ручний кулемет|ручних кулемети 32]], 24 [[протитанкова рушниця|протитанкові рушниці]]. У [[наступ|наступальному бою]] кавалерійські полки застосовувався, як правило, проти ослабленого або не встиг організувати оборону противника, а також для переслідування його відходять військ. У наступі кавалерійський полк отримував смугу шириною до 1,5 км. Атака проводилася в кінному, пішому або комбінованому строю, самостійно або у взаємодії з танками і, як правило, підтримувалася вогнем арт-и. В оборонить, бою кавалерійський полк займав ділянку оборони: на головному напрямку — до 2,5&суванням в Сов. Армії кавалерії як роду військ кавалерійські полки були розформовані.