Портрет подружжя Арнольфіні: відмінності між версіями

Ян ван Ейк створив своє полотно з майже рефлектуючою поверхнею, використовуючи тонкі прозорі шари [[фарба|фарби]], накладені один на одного. Це типова [[фламандський живопис|фламандська манера]] багатошарового письма, яка дозволяє досягти глибини та багатства кольору. Насичені блискучі фарби допомогли художнику підкреслити реалізм того, що зображається і показати багатство та матеріальні статки світу Арнольфіні. Ван Ейк використовував те, що олійні фарби висихають значно довше, ніж [[темпера]] і вдався до техніки мокрого по мокрому. Він наносив нові шари фарби на ще не висохлу поверхню, щоб досягти гри [[Світлотінь|світла та тіні]], що створює [[ілюзія|ілюзію]] тривимірного простору на картині. Він також передав ефект прямого та [[Розсіяне світло|розсіяного]] світла, показавши як воно падає з вікна та рефлектує від різних поверхонь. Мистецтвознавці припускають, що він використовував збільшувальне скло, для того щоб зобразити найдрібніші деталі, такі як відблиски на бурштиновихбурштиновій [[чотки|чоткахвервиці]], що висятьвисить поряд з дзеркалом.